Справа № 22ц-1091/2009 Головуючий у 1-й інстанції - КАРАПУТА Л.В.
Категорія - цивільна Доповідач - ШАРАПОВА О.Л.
26 травня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді
ІВАНЕНКО Л.В.
суддів:
ШАРАПОВОЇ О.Л., КВАЧА М.О.
при секретарі
СЕТЧЕНКО Н.М.
за участю:
ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Чернігівської міської ради про скасування рішення та визнання недійсним державного акту,
В жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила визнати незаконним рішення Чернігівської міської ради від 01.12.06 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0.0962 га по АДРЕСА_1 та визнати недійсним Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку на ім”я ОСОБА_2
Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить 12/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою : АДРЕСА_1. Порядок користування земельною ділянкою між нею та другим співвласником вказаного житлового будинку був встановлений рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.11.92 року. Згідно з генеральним планом, який був складений Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації, між її присадибною земельною ділянкою та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 існує проїзд. Незважаючи на це, відповідач ОСОБА_2 приєднав до своєї земельної ділянки по АДРЕСА_1 частину земель загального користування , чим перекрив проїзд між їх земельними ділянками. На початку 2008 року вона дізналася про те, що рішенням Чернігівської міської ради від 01.12.06 року відповідачу передана у власність земельна ділянка площею 0.0962 га, до якої входить частина земель загального користування, зокрема проїзд між їх земельними ділянками. Таке рішення міської ради протирічить вимогам ст. 83 Земельного кодексу України, а тому має бути визнане незаконним, а Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім”я відповідача - недійсним.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що згідно з договором купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав у власність земельну ділянку площею 0,0845 га по АДРЕСА_1, а рішенням Чернігівської міської ради затверджені матеріали інвентаризації земельної ділянки та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0962 га., тобто частину проїзду між їх земельними ділянками. Апелянт вказує на те, що заява ОСОБА_2 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,0962 га датована 16 грудня 2006 року, кадастровий план земельної ділянки погоджено з головним архітектором міста 21 грудня 2006 року, а рішення про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки прийняте ще 01 грудня 2006 року.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.0836 га по АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданим 02 квітня 2008 року Чернігівською міською радою.
13 вересня 1999 року ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0.0845 га.
Рішенням Чернігівської міської ради від 01 грудня 2006 року затверджені матеріали інвентаризації земельної ділянки по АДРЕСА_1 та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0.0962 га по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівль і споруд; 02 лютого 2007 року ОСОБА_2 отримав Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку НОМЕР_2.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що передача у власність відповідача земельної ділянки площею 0.0962 га прав позивачки як, суміжного землекористувача, не порушує.
Проте, з таким висновком не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів ( майдани, вулиці, проїзди тощо).
Зі змісту п. п. 2.1, 2.3, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.99 року, встановлення в натурі ( на місцевості) меж земельної ділянки відбувається за наявними планово-картографічними матеріалами. На кадастровий план земельної ділянки наносяться межі земельної ділянки з описом суміжних землекористувачів і землевласників.
Як вбачається з Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 23.09.99 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0.0845 га по АДРЕСА_1 ( а. с. 73), генерального плану земельної ділянки АДРЕСА_1 ( а. с. 76) , згоди власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 на передачу у власність ОСОБА_2 проїзду до її земельної ділянки ( а. с. 103), між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 до передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0.0962 га існував проїзд.
З генерального плану присадибної земельної ділянки АДРЕСА_2 ( а. с. 17) вбачається, що між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 існував проїзд, який надавав можливість заїзду сільськогосподарською технікою до тієї частини земельної ділянки, яка використовується позивачкою під садом та городом.
21 квітня 2005 року ОСОБА_8 продала , а ОСОБА_7 купила земельну ділянку площею 0.0781 га по АДРЕСА_1. З матеріалів інвентаризації земельної ділянки по АДРЕСА_1 ( а. с. 154 - 175) вбачається, що між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 існував проїзд, який слугував єдиним під”їздом до земельної ділянки по АДРЕСА_2-в.
При передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0.0962 га по АДРЕСА_1 межі даної ділянки з позивачкою, як суміжним землекористувачем, не узгоджувалися.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймаються у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до КП „Планувальник „ з заявою про інвентаризацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 16 грудня 2006 року, кадастровий план вказаної земельної ділянки погоджено з головним архітектором міста 21 грудня 2006 року, а рішення про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки прийняте ще 01 грудня 2006 року.
Враховуючи, що у власність ОСОБА_2 були передані землі загального користування, що позбавило можливості заїзду сільськогосподарською технікою до тієї частини земельної ділянки, яка використовується позивачкою під садом та городом; при передачі у власність відповідачу проїзду межі земельної ділянки з позивачкою, як суміжним землекористувачем не узгоджувалися, рішення про передачу у власність відповідача земельної ділянки було прийняте до виготовлення технічної документації, апеляційний суд знаходить, що рішення Чернігівської міської ради від 01 грудня 2006 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0.0962 га по АДРЕСА_1 прийняте з порушенням вимог ст. ст. 83, 118 Земельного кодексу України та порушує права ОСОБА_1, як власника земельної ділянки, а тому вказане рішення слід визнати незаконним, а Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім”я ОСОБА_2 - недійсним.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити , рішення суду слід скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у зв”язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 83, 118, 152 ЗК України, ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 березня 2009 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати незаконним рішення Чернігівської міської ради від 01 грудня 2006 року в частині затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0.0962 га по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівль і споруд.
Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2, виданий 02 лютого 2007 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0.0962 га по АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: