Справа 22ц - 1089/ 2009 р. Головуючий в 1-ій інстанції Литвиненко І.В.
Категорія цивільна. Доповідач Смаглюк Р.І.
26 травня 2009 року. Апеляційний суд Чернігівської області
в складі : головуючого - судді Литвиненко І.В.,
суддів Смаглюк Р.І., Заболотного В.М.,
при секретарі Штупун О.М.,
з участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_3, представника відповідача ВАТ „Універсал Банк” Скоробагатого О.В., третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства / далі - ВАТ/ „Універсал Банк”, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів поруки,
В жовтні 2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договорів поруки від 26 липня 2007 року та від 29 серпня 2007 року, укладеними між нею та відповідачем ВАТ „Універсал Банк”, мотивуючи тим, що договори були укладені з застосуванням психічного тиску з боку ОСОБА_2 за таких обставин.
З 1 листопада 2005 року по 30 вересня 2007 року вона працювала в громадській організації „Реабілітаційний центр „Ступені”, керівником якого був ОСОБА_2, соціальним працівником, а потім - денним консультантом. На початку травня 2007 року він попросив її бути його поручителем при отриманні кредиту в „Універсал Банку”, вона не погодилась. Після відмови він став їй погрожувати залишити без роботи, шантажувати, ображати, якщо вона не погодиться підписати договір поруки для отримання кредиту в сумі 14 000 грн.
Під таким тиском вона змушена була погодитися. 26 липня 2007 року в кафе „Колиба” ОСОБА_2 та його знайомий ОСОБА_5 заповнювали якість документи, з якими вони поїхали до „Універсал Банку”, де вона підписала договір поруки.
Після цього ОСОБА_2 повідомив, що кредит він не отримав, оскільки документи були неправильно оформлені і потрібно ще одного поручителя. Вона повторно відмовилася, але до неї він знову застосував психічний тиск, змусив пройти курс реабілітації, на якому з нею поводилися як з людиною, яка стане залежною від алкоголю, тому, не витримавши такого відношення, вона знову погодилася підписати договір поруки і 29 серпня 2007 року вона та другий поручитель ОСОБА_4 підписали договір поруки.
На початку 2008 року відповідач ВАТ „Універсал Банк” звернувся до неї з вимогою оплатити кредитні платежі, не сплачені ОСОБА_2, оскільки вони з ним несуть солідарну відповідальність.
З такою вимогою позивачка не погоджується, тому що укладення вказаних договорів сталося під впливом психічного тиску, не відповідає її волевиявленню та внутрішній волі, тому відповідно до ст.ст. 203, 216, 231 ЦК України просила визнати їх недійсними.
Ухвалою суду від 23 лютого 2009 року ОСОБА_2 залучений до справи в якості співвідповідача.
Рішенням суду в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить вказане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмова в позові судом першої інстанції обґрунтована тим, що на час укладення договорів поруки від 26 липня 2007 року та від 29 серпня 2007 року, відповідачу були надані необхідні документи поручителя: оригінал паспорту, довідки про розмір заробітної плати, підписання договорів в присутності працівників банку було без ознак тиску на позивачку з боку відповідача ОСОБА_2
Видачею фіктивних довідок про її заробітну плату ОСОБА_5 вчинив діяння, що містить ознаки злочину, але це не є доказом такого тиску.
Крім того, твердження позивачки про тиск на неї з боку керівника ОСОБА_2 погрозою звільнити з роботи не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивачка не перебувала в трудових відносинах з громадською організацією „Реабілітаційний центр „Ступені”, а уклала з ним цивільно-правові угоди, в яких вони були рівними сторонами.
Оскільки позивачкою не доведені позовні вимоги, в позові відмовлено.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам. З матеріалів справи вбачається, що позивачка уклала з „Реабілітаційним центром „Ступені”, від імені якого відповідно до статуту діяв ОСОБА_2, договори на надання консультаційних послуг від 2 листопада 2005 року, 1 листопада 2006 року до 30 вересня 2007 року, що свідчить про відсутність між ними трудових правовідносин з ознакою підлеглості, і спростовує пояснення позивачки відносно тиску на неї шляхом погроз позбавити роботи / л.с. 7-10, 15-20/.
Отримання кредитів за кредитними договорами ОСОБА_2 було в один день з укладенням договорів поруки між позивачкою та ВАТ „Універсал Банк” 26 липня 2007 року та 29 серпня 2007 року / л.с.11, 12, 43-46,48-50/. Доказів про те, що договори поруки укладені під психічним тиском нема.
Відповідно до роз”яснень в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” під насильством розуміється фізичний або психологічний вплив на особу учасника угоди або його близьких з метою спонукання його до укладення угоди. З пояснень свідків встановлено, що позивачка була пригніченою, що в неї були напружені відносини з ОСОБА_2, він образливо і негативно висловлювався про неї, але не встановлено, що це мало метою примушування позивачки до укладення договорів поруки.
Звернення позивачки до міліції на початку 2008 року обумовлено обставинами, пов”язаними з небажанням виконувати взяті зобов”язання відносно боржника ОСОБА_2, коли була заявлена про це вимога кредитором.
Довідка міськвідділу міліції відносно видачі ОСОБА_5 на її ім”я фіктивних довідок про розмір заробітної плати, довідки ПП „Ельбрус” та Р.Ц. „Ступені” /л.с.13,53, 55/ свідчать про їх фіктивність, але не є доказом тиску на позивачку з боку ОСОБА_2
Невідповідність договорів поруки внутрішній волі та волевиявленню позивачки спростована як самими договорами, так і запереченнями представника відповідача, дослідженими судом доказами.
Таким чином, суд обґрунтовано відмовив в позові через недоведеність тих обставин, які є підставою для визнання недійсними угод відповідно до ст. 231 ЦК України. Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий: Судді: