Справа № 22ц-1054/2009 р.
Головуючий у першій інстанції
Деркач О.Г.
Категорія - цивільна
Доповідач - Шемець Н.В.
Іменем України
28 травня 2009 року
м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого -судді:
Редьки А.Г.,
суддів:
Шемець Н.В.,
Губар В.С.,
при секретарі:
Рачовій І.І.,
з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, його представника ОСОБА_5, ОСОБА_4, представника ОСОБА_3 ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням, скасування рішення Чернігівської міської ради, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24 березня 2009 року, яким відмовлено в задоволенні його позовних вимог про визнання права користування кімнатою площею 8 кв.м. квартири АДРЕСА_1 та скасування рішення виконкому Чернігівської міської ради від 21 липня 2008 року про виділення спірної кімнати відповідачу ОСОБА_2, ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Апелянт посилається на невірне застосування судом норм матеріального права, зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними.
Суд залишив поза увагою ту обставину, що дружина відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_3 зареєстровані у АДРЕСА_1 з 20 травня 2008 року, проте вони мають у власності інше житло і ОСОБА_3 за оскаржуваним рішенням виконкому одержала державну житлову площу у спірній квартирі.
Апелянт вважає, що в силу ст.34 ЖК України ОСОБА_2 покращення житлових умов не потребував, а дії членів сім”ї ОСОБА_2 - ОСОБА_3 свідчать про умисне протиправне створення ситуації для додаткового виділення їм державної житлової площі.
Крім того, на момент винесення оспорюваного рішення спірна кімната не була вільною і тому не могла бути розподілена в порядку покращення житлових умов ОСОБА_2
Апелянт вважає, що він тривалий час фактично проживав на площі своєї дружини і набув право користування житлом, проте суд цих обставин не прийняв до уваги.
Не погоджується апелянт з висновком суду про те, що в силу ст.54 ЖК України, якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання іншій особі, зазначена кімната передається наймачеві на його прохання. Апелянт вважає, що ця норма закону не може бути застосована до спірної ситуації, оскільки він набув права користування кімнатою згідно ст.65 ЖК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_7 була наймачем кімнати площею 8 кв.м. квартири АДРЕСА_1, кімната площею 17,5 кв.м. знаходилась у користуванні ОСОБА_2, а з 1995 року є його власністю ( а.с.45).
Особові рахунки були розділені (т.1 а.с.5,8,114,115), як підтвердив ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду, в 1980 році їхнім батьком - ОСОБА_8 та ОСОБА_7
16 січня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб ( т.1 а.с.11), а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла (т.1а.с.11зв.)
ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 6,67) з 13 листопада 1997 року, з 08 вересня 1985 року по 07 жовтня 1997 року був зареєстрований в АДРЕСА_3 у своїх батьків.
Згідно довідки паспортної служби КП „Новозаводське” (т.1 а.с.44) в квартирі АДРЕСА_1 20 травня 2008 року зареєстровані ОСОБА_4, дружина відповідача ОСОБА_2, з дочкою ОСОБА_3
ОСОБА_4 має у власності житло (т.1а.с.193), ОСОБА_3 зареєстрованого права власності на житло не має (т.1 а.с.188).
Згідно інформації відділу квартирного обліку Чернігівської міської ради (т.1 а.с.121) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартирному обліку за місцем проживання не перебували і ордер їм на заселення квартири №14/2 буд.16а по вул.Белінського не виписувався.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №188 від 21 липня 2008 року виділено згідно ст.54 ЖК України ОСОБА_2 спірну кімнату площею 8кв.м. на сім”ю з двох осіб( він, дочка) (т.1 а.с.46).
Вимоги позивача про визнання за ним права користування кімнатою площею 8кв.м. обгрунтовані посиланням на ст.ст. 64,65 ЖК України, він зазначає про набуття ним такого права як члена сім”ї наймача ОСОБА_7
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання права користування житлом, суд першої інстанції прийшов до висновку про ненадання позивачем переконливих доказів щодо його вселення в спірну квартиру у встановленому порядку в якості члена сім”ї наймача, постійного там проживання, ведення спільного господарства.
Суд зазначив, що з пояснень самого позивача вбачається, що він не бажав реєструватися у квартирі, з приводу сплати додаткових коштів за комунальні послуги не звертався, всі квитанції щодо сплати комунальних послуг, квартплати , придбання побутової техніки оформлені на ОСОБА_7 Це, вважав суд, є свідченням того, що позивач не приймав належної участі в утриманні будинку, веденні спільного господарства.
Зазначене у судовому рішення знайшло підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду.
Зі слів апелянта, він не хотів реєструватися у спірній квартирі, оскільки за неї треба було багато платити, тобто, він не бажав реєструватися і нести витрати по утриманню цього житла, доказів про оплату витрат на утримання спірного житла позивачем не надано.
Його пояснення щодо проживання в даній квартирі з 1989 року належними доказами не підтверджено.
Також з матеріалів справи вбачається, що на час приватизації батьками позивача квартири АДРЕСА_3 (т.1 ас.183) позивач був зареєстрований саме за цією адресою, проте чого він не використав своє право на приватизацію належного йому житла, суду не пояснив.
Суд першої інстанції також зазначив, що позивач зареєстрований в будинку АДРЕСА_2, який рахується за його померлою бабусею ОСОБА_9 (т.1 а.с.67) і зберігає за собою право на користування саме цим житлом.
Апелянт цих висновків не спростував, а його доводи, що цей будинок непридатний для житла не є обґрунтованими, оскільки рішення про його непридатність для проживання відсутнє.
Акт від 23 червня 2008 року, складений майстром ЖРЕУ-3 про проживання ОСОБА_1 без реєстрації в спірній квартирі з 01 січня 1989 року (т.1 а.с.7) складений зі слів свідків, без посилання на документальне підтвердження, обгрунтовано не взятий судом як доказ постійного проживання позивача у даній квартирі.
Критична оцінка судом показань свідків позивача про його постійне проживання у спірному житлі, з врахуванням, що свідки не проживають у цьому будинку та бачили позивача періодично, апелянтом не спростована.
Згідно пояснень в апеляційному суді відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ОСОБА_1 почав з”являтися у помешканні ОСОБА_7 десь років зо три до її смерті, схиляв її до вживання спиртних напоїв, влаштовував сварки, бійки. Про своє заміжжя ОСОБА_7 нікого не повідомила.
ОСОБА_2 пояснив, що він приймав участь у похованні сестри, а також кошти надавали мешканці вулиці Белінського. Згідно довідки управління Пенсійного Фонду України в Новозаводському районі м.Чернігова (т.1 а.с.190) допомогу на поховання ОСОБА_7 15 травня 2008 року отримала ОСОБА_10
Крім того, суд прийняв до уваги положення ст.54 ЖК України якою визначено, що у разі, коли розмір ізольованої кімнати, що звільнилася є меншим за встановлений для надання одній особі (8,5 кв.м.) кімната передається наймачеві на його прохання у всіх випадках.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року з подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням, осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з”ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім”ї наймача, чи прописані вони в даному житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім”ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про недотримання позивачем встановленого порядку для вселення, ненабуття ним права на користування спірною кімнатою є таким, що узгоджується з зібраними у справі доказами, їх належною оцінкою судом, неспростуванням висновку суду першої інстанції апелянтом.
Щодо відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування рішення виконкому Чернігівської міської ради від 21 липня 2008 року в частині виділення спірної кімнати ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що площа спірної кімнати становить 8 кв.м., що є меншим розміру, встановленого для надання одній особі, її передання не є обов”язковою умовою перебування особи на квартирному обліку і дана кімната, згідно ст.63 ЖК України, взагалі не може бути самостійним предметом договору найму, тому не вбачав підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Такий висновок суду є законним і обґрунтованим; доводи апелянта про протиправність дій відповідачів, спрямованих на одержання державного житла та невірне застосування судом ст.54 ЖК України, суперечать вищезазначеним висновкам суду першої інстанції та не спростовують їх.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд не знаходить правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 -315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24 березня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий: Судді :