Справа № 22ц-1037/2009
Головуючий у 1 інстанції ХАРЕЧКО Л.К.
Категорія - цивільна
Доповідач: ГУБАР В.С.
21 травня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді
РЕДЬКИ А.Г.,
суддів:
ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н.В.,
при секретарі:
РАЧОВІЙ І.І.
за участю:
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського притулку для дітей про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернігвського притулку для дітей про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В ході розгляду справи позивачка неодноразово змінювала свої позовні вимоги і остаточно просила суд відповідно до ст.ст.115,116,117 КЗпП України стягнути на її користь з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 1457,40 грн. та середній заробіток у сумі 26403,56 грн. за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив їй у задоволенні позову, оскільки вона має право на отримання виплат по ст.57 Закону України „Про освіту”. Апелянт стверджує, що у день звільнення - 03.05.07. відповідач не здійснив з нею повний розрахунок і заробітну плату вона отримувала після звільнення - 04.05.07. у сумі 500,38 грн. та 01.06.07.- у сумі 6,56 грн. Окрім невиплаченої суми боргу 1213,31 грн., яку розрахував і визнає відповідач, ще є заборгованість у сумі 60 грн.80 коп. за період з 01.03.02. по 25.03.02. та заборгованість у сумі 165 грн.29 коп. за період з 25.03.02. по 03.06.02., яка при звільненні їй виплачена не була. На думку апелянта суд безпідставно визначив, що відповідач не повинен сплачувати їй борг по заробітній платі, як такий, що є заборгованістю державного бюджету перед позивачем.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 до Чернігівського притулку для дітей про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за весь повному обсязі, суд дійшов висновку, що за період з 12.02.98. до кінця 2001 року включно, ОСОБА_1 надбавка за вислугу років відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки кошти на ці цілі з державного бюджету не надходили, тому Чернігівський притулок для дітей не може відповідати по зобов”язаннях держави. Кредиторська заборгованість державного бюджету перед позивачем становить 1213,31 грн. і не може розцінюватись як зобов”язання тієї чи іншої установи. Проте, такий висновок суду є помилковим.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 та Чернігівський притулок для дітей перебували у трудових правовідносинах з 12 лютого 1998 року, які припинені 03 травня 2007 року у зв”язку із звільненням ОСОБА_1 з роботи з посади завідуючої Чернігвським притулком для неповнолітніх за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст.57 Закону України „Про освіту”, позивачка мала отримувати надбавку за вислугу років за період з грудня 1998 року по грудень 2001 року, розмір якої, відповідно довідки відповідача, становить 1213 грн.31 коп.(а.с.98). Безспірних і достовірних доказів, які б спростували зроблений відповідачем зазначений розрахунок надбавки за вислугу років у сумі 1213грн.31 коп., позивачкою апеляційному суду не надано і в матеріалах справи такі докази відсутні. Отже, відповідно до ст.57 Закону України „Про освіту”, з відповідача на користь позивачки слід стягнути надбавку за вислугу років у сумі 1213 грн.31 коп.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що з відповідача належить до стягнення заборгованість по заробітній платі у сумі 165 грн. 29 коп. за період з 25.03.02. по 03.06.02. як доплата за сумісництво нею основної посади вихователя і посади завідуючої притулком, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, за вказаний період ОСОБА_1 отримувала у повному обсязі заробітну плату завідуючої притулком, на підставі наказу служби у справах неповнолітніх від 25.03.02. № 6(17), яким її було призначено на посаду тимчасово виконуючої обов”язки завідуючої притулком, який є державною установою, без будь-якого визначення суміщення посад.
Будь-яких доказів про те, що позивачка в період з 25.03.02. по 03.06.02. працювала за сумісництвом на посаді виконуючої обов”язки завідуючої притулком і вихователя та отримувала заробітну плату згідно до ст.102-1 КЗпП України, нею не надано суду першої інстанції, не представлено апеляційному суду і в матеріалах справи такі докази відсутні. Крім того, зазначені вимоги апелянта спростовуються Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за № 76.
Апеляційний суд відхиляє також доводи апелянта про необхідність стягнення з Чернігівського притулку для дітей 60 грн.80 коп. недоплаченої заробітної плати за її надурочну роботу в період з 01.03.02. по 25.03.02., оскільки ОСОБА_1 не надано суду безспірних і достовірних доказів про те, що за вказаний період вона працювала надурочно і не аргументовано, з яких передбачених законодавством підстав у табелі, який підписаний позивачкою як керівником установи, за період з 01.03.02. по 25.03.02. їй проставлений 8-годинний робочий день замість 6-годиннного робочого дня як вихователю, на посаді якого вона працювала до призначенння її на посаду виконуючої завідуючої притулком - до 25.03.02.(а.с.119).
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про стягнення 26403грн.56 коп. середнього заробітку з Чернігівського притулку для дітей за час затримки розрахунку при звільненні згідно до ст.ст.116,117 КЗпП України, оскільки, ст.117 КЗпП передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні з вини роботодавця за умови відсутності спору про розмір виплат, а у даному випадку спір наявний.
В апеляційному суді не знайшли свого підтвердження аргументи ОСОБА_1 про те, що у день звільнення 03.05.07. з нею не був проведений повний розрахунок, оскільки, як встановлено апеляційним судом, 03 травня 2007 року вона, будучи керівником притулку, працювала повний робочий день, заробітна плата працівникам притулку виплачується через банк і 04.05.07. на рахунку ОСОБА_1 у банку вже була наявна заробітна плата - розрахунок при звільненні у сумі 500 грн.38 коп., що підтверджується банківським документом, наявним у справі (а.с.153). Доводи апелянта про наявну заборгованість у сумі 6 грн.56 коп., яка перерахована на банківський рахунок ОСОБА_1, 01.06.07., не заслуговують на увагу, оскільки у день звільнення 03.05.07. ОСОБА_1, як керівник установи, відповідала за ведення бухгалтерського обліку і повинна була забезпечити виконання Наказу Міністерства України у справах сім”ї, молоді та спорту „Про внесення змін до наказу Міністерства України у справах сім”ї, молоді та спорту від 15 березня 2006 року № 794” від 11 квітня 2007 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2007 року за № 363/13630, на підставі якого і було здійснено їй донарахування заробітної плати у сумі 6 грн.56 коп.
Зважаючи на викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні, із стягненням на користь ОСОБА_1 1213 грн.31 5коп. В задоволенні решти позову судом першої інстанції ОСОБА_1 відмовлено вірно за необгрунтованістю її вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2009 року змінити, скасувати в частині відмови про стягнення надбавки за вислугу років та стягнути з Чернігівського притулку для дітей на користь ОСОБА_1 1213 грн. 31 коп. надбавки за вислугу років. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Чернігвського притулку для дітей на користь держави судові витрати у сумі 25 грн.50 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення., а всього - 55 грн.50 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: