Справа № 22ц-1028\2009 р.
Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В.
Доповідач: Редька А.Г.
І М “ Я М У К Р А Ї Н И
28 травня 2009 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Редьки А.Г.,
суддів - Шемець Н.В., Губар В.С.,
при секретарі - Рачовій І.І.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_5,
відповідача ОСОБА_2
та її представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 1 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 1 квітня 2009 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, визначено порядок користування присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виділено у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 450 кв м у т.ч. 239,3 кв м під будівлями, 140,2 кв м під двором, 70,5 кв м під городом, виділено у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 169 кв м у т.ч. 50,1 кв м під будівлями, 57,4 кв м під двором, 61,5 кв м під городом, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 391,36 грн у відшкодування судових витрат.
Рішенням суду встановлено, що сторони є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 власник 8\11 частин, ОСОБА_2 власник 3\11 частин, оскільки між співвласниками відсутня домовленість про порядок користування земельної ділянки суд визначив розмірі земельної ділянки у користування кожного з співвласників відповідно до частки у праві власності на будинок.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду та повернути справу на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема суд не врахував, що у попереднього власника 3\11 частин будинку у користуванні було 200 кв м землі і за договором дарування вона набула право власності на гараж Д, а також на порушення судом першої інстанції процесуального закону при вирішення спору оскільки суд, незважаючи на клопотання про відкладення справи у зв'язку з відсутністю її представника з поважних причин, розглянув справу без участі її представника чим позбавив її можливості отримати належну правову допомогу, безпідставно відхилив її клопотання про надання доказів та про допит свідків, допустив інші порушення процесуального закону, що свідчить про упередженість суду при розгляді справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не може бути задоволена.
Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і рішення суду першої інстанції гуртується на матеріалах справи та законі.
За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником 8\11 частин житлового будинку з надвірними будівлями відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Деснянською районною радою міста Чернігова 13 червня 2008 року на підставі рішення Деснянської районної ради міста Чернігова від 13 жовтня 2003 року № 219, а ОСОБА_2 є власником 3\11 частин житлового будинку з надвірними будівлями відповідно до договору дарування від 17 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6. Чернігівського міського нотаріального округу, що підтверджується витягами з реєстру прав власників на нерухоме майно, іншими наявними у справі документами і відповідна частка у праві власності на будинок кожного співвласника ніким не заперечується.
Відповідно до наданого технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1, висновку судової будівельно-технічної експертизи Чернігівського міського бюро технічної інвентаризації № 66-08С від 28 листопада 2008 року загальна площа прибудинкової земельної ділянки становить 619 кв м, у т.ч. 600 кв м виділені рішенням Чернігівського міськвиконкому від 2 серпня 1979 року № 362, а також 19 кв м були передані у тимчасове користування, на якій розташовано житловий будинок А-1, прибудова А1-1, прибудова А2-1, веранда а2, погріб а1, літня кухня Б-1, літня кухня Б1-1, сіни б, гараж В, гараж Г, гараж Д, сарай Г1, погріб а2, земельна ділянка не приватизована землекористувачами і перебуває у комунальній власності Чернігівської міської ради.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до ст.120 Земельного Кодексу України право на користування присадибною земельною ділянкою співвласників визначається пропорційно часткам у праві власності осіб на будівлі та споруди, якщо інше не передбачено договором відчуження будівлі, і оскільки за договором дарування від 17 грудня 2003 року ОСОБА_2 набула право власності на 3\11 частин будинку та господарських будівель, то відповідно набула і право користування на 3\11 частин присадибної земельної ділянки, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи Чернігівського міського бюро технічної інвентаризації № 66-08С від 28 листопада 2008 року становить 169 кв м у т.ч. 50,1 кв м під будівлями, 57,4 кв м під двором, 61,5 кв м під городом, ОСОБА_1 має право користування на 8\11 частин земельної ділянки, що становить 450 кв м у т.ч. 239,3 кв м під будівлями, 140,2 кв м під двором, 70,5 кв м під городом.
Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, що попередній власник ОСОБА_7 користувалася земельною ділянкою площею 200 кв м і такий порядок використання склався між співвласниками протягом тривалого часу, не підтверджені ніяким доказами оскільки право користування земельною ділянкою має бути підтверджено відповідними документами, виданими уповноваженими на це органами місцевого самоврядування та зареєстрованими у встановленому порядку.
У договорі дарування від 17 грудня 2003 року не зазначена ні загальна площа земельної ділянки, на якій розташовано будинок, ні та частина земельної ділянки, яка переходить у користування ОСОБА_2, оскільки земельна ділянка не перебувала у власності попереднього співвласника будинку ОСОБА_7, між попередніми співвласниками не було визначено порядку користування земельною ділянкою ні договором у встановленому порядку, ні рішенням суду, таких документів суду не надано. Будь-яка усна домовленість між землекористувачами щодо зміни розмірів площі в користуванні земельною ділянкою суперечить закону оскільки земельним законодавством однозначно встановлено, що розміри користування земельною ділянкою визначаються пропорційно їх часткам у праві власності на житловий будинок.
За викладених обставин суд першої інстанції обґрунтовано визначив порядок користування земельною ділянкою відповідно до часток сторін у праві власності на житловий будинок та правильно визначив межі користування кожного землекористувача оскільки за висновком експертизи, наданих генеральних планів земельної ділянки розташування будівель на спірній земельній ділянці не дають можливості визначення інших меж землекористування.
Безпідставними є також посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на порушення її прав на належну правову допомогу та інші порушення процесуальних прав при розгляді справи оскільки згідно журналів судового засідання судовий розгляд справи проводився протягом кількох судових засідань за участі як представника позивача, так і відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4, судом досліджувалися усі надані сторонами документи та були допитані свідки, а відсутність другого представника сторони у судовому засіданні за присутності самої сторони та іншого представника відповідно до ст.169 ЦПК України не є підставою для відкладення розгляду справи. Інші незначні процесуальні порушення не є істотними і не вплинули на правильність висновків суду. Ні в апеляційній скарзі, ні у судовому засіданні відповідач та її представники не навели обставин, передбачених ст.311 ЦПК України, що давали б підстави для скасування рішення суду та повернення справи на новий судовий розгляд.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 1 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.
Головуючий: Судді: