Справа № 22ц-1131/2009 Головуючий у 1-й інстанції - КОВАЛЮХ В.М.
Категорія - цивільна Доповідач - ГУБАР В.С.
28 травня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді
РЕДЬКИ А.Г.,
суддів:
ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н.В.,
при секретарі
РАЧОВІЙ І.І.,
за участю:
Представника ВАТ”Банк”Демарк” Тищенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2009 року по справі за скаргою ВАТ „Банк „Демарк” на постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачеві, -
В апеляційній скарзі відділ державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області просить скасувати ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2009 року в частині визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві неправомірною, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2009 року скарга ВАТ „Банк „Демарк” задоволена частково: визнано неправомірною постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_1 від 09.12.2008 року про повернення виконавчого документа стягувачеві. В іншій частині скарги відмовлено, оскільки оскаржувана постанова 17.04.09. скасована начальником цього відділу.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що державний виконавець правомірно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки не було виявлено майна, на яке могло бути звернуто стягнення. Апелянт зазначає, що банк не надав жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що погашення боргу повинно було здійснено саме за рахунок заставленого майна.
Також апелянт зазначає, що вони знали про наявність у боржника заставного майна, але звернути на нього стягнення було неможливо, оскільки банк за виконавчим документом виступав лише стягувачем, так як в рішенні суду не зазначено звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення боргу підприємством, а номери та дати кредитного договору та договору застави були різні і відповідно до умов кредитного договору боржник у разі невиконання умов договору відповідає по зобов'язанням всім своїм майном, а не заставленим.
Вказує, що відповідно до Закону України „Про виконавче провадження” згода на звернення стягнення на заставлене майно, яку державний виконавець запрошував у банку, була здійснена як додатковий захід і на рішення щодо повернення виконавчого документа стягувачеві постанова про повернення ніяким чином не впливала з підстав відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи скаргу ВАТ „Банк „Демарк”, суд першої інстанції виходив з положень ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження”, відповідно до якої стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя і зазначив, що надання згоди на звернення стягнення на заставлене майно стягувача-заставодержателя вказаною статтею не передбачено.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 21.08.2008 року був виданий виконавчий лист про стягнення з фермерського господарства „Аграрник”, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАТ „Банк „Демарк” заборгованість за кредитним договором та договорами поруки в сумі 4628409 грн. 45 коп.
Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_1 від 09.12.2008 року виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі ст. ст. 40, 76 Закону України „Про виконавче провадження”.
Положення ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження” регулюють випадки повернення виконавчого документа стягувачеві. Положення ст.76 цього Закону у даному конкретному випадку застосовані до правовідносин між сторонами бути не можуть.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 вищезазначеного Закону, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання , за яким стягнення не проводилось або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, про що складається відповідний акт.
Проте, з витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 01.08.2008 року вбачається, що в ньому зареєстровано обтяження на майно ФГ „Аграрник”, а саме: свиноматки „Велика біла” в кількості 300 голів загальною вагою 62000 кг вартістю 930000 грн., свині 2-4 місяці в кількості 1500 голів загальною вагою 61500 кг вартістю 922500 грн. Обтяжувачем в реєстрі вказаний ВАТ „Банк „Демарк” (а.с.34-36). Але заходи щодо розшуку вказаного майна державним виконавцем не були здійснені, і акт про відсутність цього майна у боржника не складався.
Для забезпечення вимог ВАТ”Банк”Демарк”, державний виконавць не мав необхідності запрошувати згоду банку на звернення стягнення на заставлене майно боржника, яке перебуває у заставі банку, оскільки ст.52 Закону України „Про виконавче провадження” не передбачено обов”язок державного виконавця запитувати таку згоду у разі, коли заставодержатель одночасно є і стягувачем.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтоване повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки такий висновок суду є обгрунтованим та відповідає вимогам ст.ст.40, 52 Закону України „Про виконавче провадження”.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами і не містять передбачених законом підстав для скасування законного і вірного по суті судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без зміни.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області - відхилити.
Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2009 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: