Справа 22ц-1117/2009 Головуючий у першій інстанції - Кучерявець О.М.
Доповідач - суддя Коренькова З.Д.
27 травня 2009 року м.Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого судді: Лакізи Г.П.
Суддів: Коренькової З.Д., Шевченка В.М.
При секретарі: Марченко О.О.
З участю представника відділу Держкомзему у Носівському районі Вовкогон С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Носівського району на ухвалу Носівського районного суду від 16 квітня 2009 року у справі за позовом прокурора Носівського району до ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства, -
Ухвалою Носівського районного суду від 16 квітня 2009 року позовна заява прокурора Носівського району до ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства передана Шевченківському районному суду м. Києва. Суддя, вирішуючи питання дане питання прийшов до висновку, що справа не підсудна Носівському районному суду, а підсудна Шевченківському районному суду м. Києва, оскільки місцем проживання відповідача є м. Київ.
В апеляційній скарзі прокурор Носівського району просить скасувати ухвалу, а справу направити до Носівського районного суду на новий розгляд. Зазначає, що при вирішенні судом питання про передачу Шевченківському районному суду м. Києва справи, він порушив ст. 114 ЦПК України, якими встановлюються правила виключної підсудності, оскільки спір стосується нерухомого майна - земельної ділянки, а отже позов прокурора поданий без порушень правил підсудності.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до правил ч.1 ст.114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Зокрема, в зазначеній нормі статті маються на увазі будь - які вимоги, пов'язані з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири та ін.), наприклад, право власності на нього, речові права на чуже нерухоме майно (право володіння, право користування тощо).
Виходячи із позовних вимог, прокурор Носівського району просить визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства, який 11.09.2006 року був виданий ОСОБА_1 НОМЕР_1, посилаючись на те, що акт був виданий з порушенням Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Таким чином, позовні вимоги прокурора випливають саме із набуття та здійснення відповідачкою права володіння та користування земельною ділянкою, яка згідно ст. 181 ЦК україни є нерухомим майном, які ОСОБА_1 набула на підставі виданого їй Державного акту, який прокурор просить визнати незаконним.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала судді про передачу справи на розгляд Шевченківському районному суду м. Києва на підставі ст. 109 ЦПК України прийнята з порушенням правил виключної підсудності, а тому підлягає скасуванню, а справа поверненню до Носівського районного суду для розгляду її по суті.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Носівського району - задовольнити.
Ухвалу судді Носівського районного суду від 16 квітня 2009 року - скасувати, а справу за позовом прокурора Носівського району до ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства - повернути до суду першої інстанції для розгляду її по суті.
Головуючий:
Судді: