Справа № 817/270/14
05 березня 2014 року 15год. 36хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Ляшук Г.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Троянчук Д.М.
відповідача 1: представникФедченко О.О.
відповідача 2 : представник не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд"
до Рівненської митниці Міндоходів Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області
про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" звернулось в суд з позовом до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №20420000/2013/00053 від 23.10.2013 року та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита у сумі 4355,79 грн.
Позовні вимоги в повному обсязі підтримані представником позивача в судовому засіданні, який на їх обґрунтування покликається на те, що ТОВ "Сарницембуд" на виконання зовнішньоекономічного контракту з ВАТ "Красносельскстройматериалы" (Республіка Білорусь) №804/068 від 05.09.2012 року та додаткової угоди до нього №7 від 30.07.2013 року 26.06.2013 року здійснено імпорт на територію України товару - 63 тонни портландцементу піщанистого марки ПЦП 500 на загальну суму 43557,85 грн. Товар було заявлено до митного оформлення у режимі вільної торгівлі. Для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом позивача подана вся необхідна докумен-тація, в тому числі сертифікат про походження товару форми СТ-1. Проте, Рівненською митницею 23.10.2013 року складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №20420000/2013/ 00053. Підставою для прийняття такого рішення визначено те, що наданий при митному оформленні підприємством акт експертизи походження товарів Білоруської торгово-промислової палати №61 від 09.04.2013 року не підтверджує критерій походження товару Д2523 (достатня переробка), оскільки відсутні відомості про такі технологічні операції на території Республіки Білорусь, як "збагачення вугіллям" та "обрізання". Представник позивача вважає такі висновки алогічними, позаяк такі технологічні операції при виробництві цементу взагалі не застосовуються. Доводить, що Рівненською митницею невірно розтлумачено Правила визначення країни походження товарів, що визначені Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, яка ратифікована із застереженням Законом України №3592-VI від 06.07.2011 року, а саме не взято до уваги примітку 1 Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, при виконанні яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, в якій вони мали місце, за якою умови, виробничі і технологічні операції, зазначені в графі третій визначаються для кожного конкретного продукту, описаного в перших двох графах. Оскільки в графі 2 групи товарів 25 Переліку містяться крім цементу й інші товари, такі як: сіль, сірка, вапно, землі та камінь, штукатурні матеріали, то не можна вважати, що операції зазначені в графі 3 застосовуються для усіх цих товарів без виключення, тим більше що дана графа в першу чергу покликається саме на виготовлення в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології обробки (переробки). Позивач був незгодний з висновком відповідача, але задля уникнення затримки вивантаження вагонів та понесенні витрат вимушений був надати нову декларацію з умовами сплати 10% мита на товар, що декларується. З огляду на наведене, просив скасувати карту відмови та стягнути надміру сплачену суму ввізного мита.
Представник Рівненської митниці Міндоходів позов не визнав, суду пояснив, що під час митного оформлення товару позивачем не було доведено, що країною походження товару є Республіка Білорусь. Зокрема, з відомостей, які містяться в акті експертизи походження товару встановлено, що відносно імпортованого товару не було виконано обов'язкового мінімального обсягу виробничих або технологічних операцій, встановленого для визначення країни його походження за критерієм достатньої обробки (переробки), тобто, за країною виготовлення кінцевого товару. У зв'язку з цим, Рівненська митниця визнала неможливим поширення на даний товар режиму найбільшого сприяння та ввезення його у режимі вільної торгівлі, без сплати ввізного мита. Не заперечує, що підставою для винесення Картки відмови фактично слугував акт експертизи походження товарів №61 від 09.04.2013 року, складений Гродненським відділенням Білоруської Торгово-промислової палати та лист ВАТ "Красносельскстройматериалы" від 12.12.2013 року, на підставі яких встановлено, що при виробництві імпортованого позивачем товару "портландцемент піщанистий марки ПЦП 500" не застосовані такі технологічні операції, як "збагачення вугіллям" та "обрізання", які передбачені додатком 1 до Правил визначення країни походження товарів, що визначені Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, яка ратифікована із застереженням Законом України №3592-VI від 06.07.2011 року. Доводить, що вказані операції використовуються при виробництві цементу, зокрема "обрізання" - це виробничий етап, що передбачає подрібнення матеріалів, з яких виготовляється цемент, а "збагачення вугіллям" - це виробничий етап, що передбачає додавання попелу (золи) в сировину, з якої виготовляється цемент. Додатково зазначає, що митний орган 12.12.2013 року звернувся до Державного митного комітету Республіки Білорусь з проханням анулювати сертифікати про походження товару форми СТ-1, в тому числі і того, який пред'явив до митного оформлення позивач. На даний час відповіді не отримано. З огляду на усе зазначене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомляв, заперечень на адміністративний позов не подав.
Враховуючи положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності даного відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 05.09.2012 року між ВАТ "Красносельскстройматериалы" (Республіка Білорусь) та ТОВ "Сарницембуд" укладено контракт №804/068, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №7 від 30.07.2013 року, перший зобов'язався поставити другому, зокрема, такий товар, як: портландцемент піщанистий марки ПЦП 500 в паперових мішках по 25 кг., загальною кількістю 8000 тон до 31.12.2013 року на умовах DAP ст. Горинь (INCOTERMS 2010) (а.с.36-39).
На виконання умов контракту ТОВ "Сарницембуд" імпортувало на митну територію України портландцемент піщанистий марки ПЦП 500 в паперових мішках по 25 кг., загальною кількістю 63 тони загальною вартістю 5449,50 доларів США, що складає 43557,80 гривень, який було заявлено до митного оформлення на підставі митної декларації №204020000/2013/013908 від 23.10.2013 року.
Для митного оформлення позивачем було подано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №204/2012/0000223 (а.с.33-35); накладну №04372439 від 21.10.2013 року з листом повідомленням вантажоотримувача про прибуття вантажу (а.с.59-62); рахунок-фактуру (інвойс) №016/132 від 21.10.2013 року (а.с.40); контракт №804/068 від 05.09.2012 року; додаткові угоди №2 від 28.12.2012 року та №7 віл 30.07.2013 року; договір надання послуг митного брокера №1 від 09.09.2011 року (а.с.22-24); довідку про відсутність за межами України валютних цінностей та майна №24 від 03.10.2013 року (а.с.41); сертифікат на вміст радіоактивних речовин №1267-БІ від 31.07.2013 року (а.с.42); сертифікат відповідності №UA1.090.0207402-13 з терміном дії з 16.09.2013 року по 10.09.2014 року (а.с.43); документ про якість №43702 від 21.10.2013 року (а.с.56); сертифікат про походження товару форми СТ-1 №BYUA3407100235 3581322 від 21.10.2013 року (а.с.44); акт експертизи походження товарів №61 від 09.04.2013 року, складений Білоруською торгово-промисловою палатою (а.с.45-55); лист Волковиського відділення Білоруської торгово-промислової палати №29 від 23.10.2013 року (а.с.57); лист ВАТ "Красносельскстройматериалы" №16-2/6130 від 21.10.2013 року (а.с.58).
При цьому, оформлення даного товару проведено із застосуванням режиму вільної торгівлі (тобто без фактичної сплати ввізного мита) з посиланням на те, що товар походить з Республіки Білорусь за критерієм "Д2522" - достатня обробка (переробка).
Провідним інспектором митного поста "Сарни" Рівненської митниці Міндоходів відмовлено у митному оформленні (випуску) товару, задекларованого у митній декларації №204020000/2013/013908 від 23.10.2013 року, про що заповнено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204020000/2013/00056 від 23.10.2013 року (а.с.8-10).
Після отримання Картки відмови, декларантом позивача було здійснено митне оформлення даного товару за митною декларацією №204020000/2013/013919 від 23.10.2013 року (а.с.26-27) без застосування режиму вільної торгівлі.
Відповідно до цього, з рахунку учасника зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Сарницембуд" списано 4355,79 грн. ввізного мита - 10% вартості імпортованого товару (а.с.28-32).
Поміж того, Картка відмови оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Рівненської митниці Міндоходів та Міністерства доходів і зборів України, однак скасована не була (а.с.63-78).
Після завершення процедури адміністративного оскарження позивач звернувся в суд і просить визнати протиправною і скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №20420000/2013/00053 від 23.10.2013 року.
В силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.
Оскаржуване рішення органу доходів і зборів не відповідає критеріям законності, добросовісності, розсудливості та прийняте відповідачем без урахування усіх обставин, що мали значення при його прийнятті.
Так, згідно з частиною першою статті 36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Згідно з частиною другою цієї статті, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. А в силу вимог частин шостої, сьомої - положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
В силу вимог частин четвертої та п'ятої статті 280 Митного кодексу України, ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита.
Згідно з нормою статті 281 Митного кодексу України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
18.10.2011 року підписаний Договір про зону вільної торгівлі в країнах СНД, який ратифіковано Законом України №5193-VI від 30.07.2012 року і який набрав чинності для України 20.09.2012 року.
Відповідно до статті 1 даного Договору, сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
А відповідно до статті 4 Договору, для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, яка ратифікована із застереженням Законом України №3592-VI від 06.07.2011 року.
Згідно з пунктом 2.1 Правил визначення країни походження товарів, країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.
Для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі - учасниці Угоди, відповідно до пункту 2.3. цих Правил, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав - учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав - учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах - учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав - учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти "а", "б", "в" пункту 2.4 цих Правил).
В свою чергу, за правилами пункту 2.4. критерій достатньої обробки (переробки), як один із критеріїв визначення країни походження товарів, відповідно до якого товар, уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої його було піддано останній істотній обробці чи переробці достатній для надання товарові його характерних властивостей, може виражатися виконанням таких умов:
а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки);
б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце;
в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.
Основною умовою критерію достатньої обробки (переробки) є зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків. Ця умова застосовується до всіх товарів, за винятком товарів, уключених до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце.
Цемент, що класифікується в товарній позиції групи 25 включений до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце.
Відповідно до примітки 1 до цього Переліку, у перших двох графах Переліку зазначаються дані про продукт, отриманий в результаті обробки (переробки) матеріалів. У графі першій Переліку наводиться код продукту за ТН ЗЕД, у другій - опис продукту відповідно до коду, зазначеного в графі першій. Для кожного конкретного продукту, описаного в перших двох графах, умови, виробничі або технологічні операції, що визначають його походження, зазначено в графі третій. У разі якщо в графі першій наводяться номери кількох товарних позицій або номер групи й одночасно із цим у графі другій є узагальнений опис продуктів, то відповідні умови й операції, зазначені в графі третій, застосовуються до всіх продуктів, що класифікуються відповідно до ТН ЗЕД у товарних позиціях, зазначених у графі першій, або до будь-якої з товарних позицій, зазначених у графі першій. У разі якщо стосовно частини товарів, що класифікуються в одній і тій самій товарній позиції, застосовуються одні умови й операції, а стосовно іншої (інших) частини (частин) застосовуються інші умови й операції, то в графі другій є відповідна кількість абзаців, у яких наводиться конкретний опис товарів, і відповідно в графі третій зазначаються умови й операції, що стосуються товарів, опис яких наведено в тому чи тому абзаці графи другої.
У графі 2 "найменування товару" Переліку товару за кодом з групи ТН ЗЕД 25 зазначено: сіль, сірка, землі та камінь, штукатурні матеріали, вапно й цемент.
У графі 3 "Умови, виробничі й технологічні операції, необхідні для надання товару статусу походження під час використання у виробництві товару третіх країн" зазначено: виготовлення з матеріалів будь-яких позицій в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології обробки (переробки); збагачення вугіллям, очищення, помел твердих кристалів, обрізання, кальцинування.
Текстуально, графа 3 складається з двох частин, відокремлених одна від одної крапкою з комою. В той час, як графа 2 на абзаци не поділена. Оскільки перед операціями "збагачення вугіллям, очищення, помел твердих кристалів, обрізання, кальцинування" не стоїть двокрапка, то немає підстав вважати їх розшифровкою загальної операції "виготовлення з матеріалів будь-яких позицій в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології обробки (переробки)".
Таке формулювання Переліку, яке не зовсім узгоджується з примітками, повинно трактуватися на користь суб'єкта ЗЕД, а саме таким чином, що необхідною умовою для надання такому товару, як цемент, статусу походження з країни СНД є його виготовлення у такій країні СНД з матеріалів будь-яких позицій в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології обробки (переробки). При цьому наведений далі перелік операцій слід вважати таким, що застосовується субсидіарно, тобто в залежності від того, передбачає конкретна технологія обробки (переробки) таку операцію, чи ні.
Як встановлено судом, позивачем на підтвердження правомірності застосування режиму вільної торгівлі стосовно портландцементу імпортованого з Республіки Білорусь надано Рівненській митниці акт експертизи походження товарів №61 від 09.04.2013 року, що складений Білоруською торгово-промисловою палатою.
За висновком такого акту, портландцемент, який імпортовано позивачем, виробляється в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології переробки (очищення, помел твердих кристалів, кальцинування), що відповідає вимогам для товарів групи 25 додатку 1 Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце і відповідає критерію виробництва "достатня переробка".
Таким чином, позивачем в повній мірі підтверджено правомірність декларування товару в режим вільної торгівлі.
Пунктом 2.5 Примітки 2 до Переліку, на який відповідач посилається як на обґрунтування правомірності оспорюваного рішення, встановлено, що умови й операції, наведені в графі третій цього Переліку, встановлюють мінімальний обсяг виконання виробничих чи технологічних операцій. Виконання встановлених виробничих або техно-логічних операцій у меншому обсязі не визначає походження продукту.
При цьому, відповідач покликається на висновок акту експертизи походження товарів №61 від 09.04.2013 року, в якому не названо такі операції як: "збагачення вугіллям" та "обрізання".
Поміж того, що такі операції на думку суду не є обов'язковими при виробництві цементу, і відповідачем не доведено, що технологічний процес виробництва цементу передбачає такі етапи виробництва, в описовій частині акту експертизи міститься детальний поетапний технологічний процес виробництва цементу сухим і мокрим методом, що застосовується ВАТ "Красносельскстройматериалы". Зокрема, обидва методи передбачають початкове подрібнення глини, крейди та інших домішок та кінцеве. При цьому, помелом називається лише кінцеве подрібнення. Тому за логікою митного органу операцію з початкового подрібнення можна вважати "обрізанням". Також обидва методи передбачають додавання до сировини такого компоненту, як золошлакова суміш. Додавання такого компоненту, знову ж таки, за логікою митного органу, можна вважати "збагаченням вугіллям". Відповідно до цього, актом експертизи (не резолютивною, а описовою частиною) повністю доведено, що під час виробництва цементу ВАТ "Красносельскстройматериалы" проведено такі операції, як: "збагачення вугіллям, очищення, помел твердих кристалів, обрізання, кальцинування".
Крім того, суд зауважує, що органом доходів і зборів не було враховано ту обставину, що відповідно пункту 2.1 Примітки 2 до Переліку, умови й операції, зазначені в графі третій цього Переліку, повинні здійснюватися лише стосовно використовуваних для виготовлення продукту матеріалів іноземного походження. Обмеження, визначені умовами й операціями в графі третій, також поширюються лише стосовно використовуваних для виготовлення продукту матеріалів іноземного походження.
У свою чергу, згідно з абзацом 7 пункту 1 розділу 1 Правил, матеріалом іноземного походження є матеріал, що не походить з територій держав-учасниць Угоди, або матеріал, походження якого не встановлено.
Актом експертизи походження товарів №61 від 09.04.2013 року підтверджується, що для виготовлення портландцементу використовувалась сировина, походженням виключно із країн, учасників Угоди урядів держав-учасників країн СНД, а саме: крейда, пісок, глина - отримані з власних кар'єрів ОАО "Красносельскстройматериалы", вода - отримана з річки Россь, яка протікає на території підприємства, огарок та граншлак - отримані від місцевого постачальника, суміш зоошлакова та ларингосульфат - отримані від постачальника з Російської Федерації, кек глиноземистий - отриманий від постачальника з України, щебень гіпсовий - отриманий від постачальника з Республіки Молдова, що свідчить про те, що даний товар відповідає вимогам для товарів групи 25 Переліку та критерію достатньої переробки, передбаченому Правилами.
При цьому суд зауважує, що відсутність у позивача сертифікатів форми СТ-1 про походження сировини з інших держав - учасниць Угоди в даному випадку значення не має, позаяк визначення країни походження кінцевого товару здійснено не за кумулятивним принципом, а за критерієм достатньої обробки (переробки).
Відповідно до статті 43 Митного кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Відповідно до пункту 6.1 Правил визначення країни походження товарів, підтвердженням країни походження товару для цілей надання режиму вільної торгівлі є надання митним органам оригіналу сертифіката форми СТ-1, засвідченого уповноваженим органом країни походження товару.
Пунктом 7.4. Правил визначаються вимоги до заповнення сертифіката форми СТ-1. Так, у графі 9 "Критерій походження" зазначаються такі критерії походження товарів:
"П" - товар, цілком вироблений в державі - учасниці Угоди;
"Дхххх" - товар, підданий достатній обробці (переробці), із зазначенням перших чотирьох цифр коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції;
"К" - товар, країна походження якого визначена на основі кумулятивного принципу.
В сертифікаті про походження товару форми СТ-1 №BYUA3407100235 3581322 від 21.10.2013 року, пред'явленому до митного оформлення ТОВ "Сарницембуд" в графі 9 зазначено критерій походження "Д 2523" щодо товару "портландцемент піщанистий марки ПЦП 500".
Тому, суд приходить до висновку, що товар, імпортований позивачем, відповідає критерію достатньої обробки (переробки), що передбачений підпунктом "б" пункту 2.4 Розділу 2 Правил щодо виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце, а у відповідача були відсутні підстави для застосування положень пункту 2.5 Примітки 2 до Переліку під час відмови у митному оформленні даного товару.
Відповідно до частини першої статті 45 Митного кодексу України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Положення аналогічного характеру передбачені пунктом 6.7 Правил, згідно якого у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнюючі відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.
Отже, наявність в органу доходів і зборів сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару не є самостійною підставою для відмови у митному оформленні товару, а може лише слугувати підставою для перевірки таких документів.
Разом з тим, Міністерство доходів і зборів України звернулося до Державного митного комітету Республіки Білорусь із запитом №20324/5/99-99-24-02-09-16 від 19.12.2013 року "Про перевірку сертифіката про походження товару форми СТ-1" (а.с.97).
Однак відповіді станом на дату розгляду справи судом не отримано.
За наведених обставин, рішення Рівненської митниці про відмову ТОВ "Сарницембуд" у митному оформленні товару у режимі вільної торгівлі, імпортованого на підставі митної декларації №204020000/2013/013908 від 23.10.2013 року, яке викладене у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №20420000/2013/00053 від 23.10.2013 року є протиправним та необґрунтованим та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - до задоволення.
Пунктом 5.3 Розділу 5 Правил встановлено, що товари, походження яких не встановлено або походження яких установлено, але при цьому стосовно їх не може бути застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних для цих цілей документів, пропускаються до країни ввезення відповідно до вимог тарифного й нетарифного регулювання країни ввезення.
Частиною 2 статті 48 Митного кодексу України визначено, що товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.
Оскільки з документів, наданих позивачем для митного оформлення імпортованого ним товару вбачається, що країною походження цього товару є Республіка Білорусь, позивач був звільнений від сплати за нього ввізного мита.
Водночас, як встановлено судом, позивачем при ввезенні товару на митну територію України було зайво сплачено ввізне мито у сумі 44355,79 грн.
Відповідно до частини першої статті 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною першою статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється в силу вимог Бюджетного та Податкового кодексів України.
Підпунктом 5 пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України передбачено, що списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.
Підпунктом 1 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року, встановлено, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.
Таким чином, сума надміру сплаченого позивачем ввізного мита у розмірі 4355,79 грн. підлягає поверненню на користь останнього з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, а позовні вимоги в цій частині - до задоволення.
За наведених обставин, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
В силу вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204020000/2013/00053 від 23.10.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4355 (чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять) гривень 79 копійок.
Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 255,78 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивноїчастин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Друзенко Н.В.