Справа № 22-а-13433/2008 р. Головуючий 1-ої інстанції - Бечко Є.М.
Суддя-доповідач - Попович О.В.
16 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
Головуючого судді Попович О.В.
Суддів Земляної Г.В., Хрімлі О.Г.,
при секретарі Черненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.12.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, -
В квітні 2007 року ОСОБА_1звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив суд зобов'язати останнього нарахувати з 01.07.2006 року та з 01.04.2006 року відповідно і виплатити грошове забезпечення, виходячи з нових посадових окладів відповідно до Постанови КМУ №268 від 09.03.2006 року та Постанови КМУ №984 від 19.07.2006 року та усіх інших раніше виплачуваних надбавок, у тому числі передбачених Указами Президента України №173 від23.02.2002 року та №289 від 05.05.2003 року.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.12.2007 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення - задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати, та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що Постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норма матеріального права.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач проходитись службу в органах прокуратури на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2у ІНФОРМАЦІЯ_1.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача вбачається порушення прав позивача щодо оплати праці.
Однак, з таким висновком суду не можна погодитися з наступних підстав.
Основним Законом, який регулює відносини у сфері оплати праці є Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до преамбули вказаного Закону України цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Згідно ст. 8 Закону України «Про оплату праці» умови оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України. Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України №173 від 23.02.2002 року «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового начальницького складу органів внутрішніх справ» військовослужбовцям установлені щомісячні надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) та доручено Кабінету Міністрів України підготувати та подати у встановленому порядку пропозиції щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ і привести свої рішення у відповідність із цим Указом.
Указом Президента України №389 від 5 травня 2003 року «Про надбавки військовослужбовців Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» керівникам вказаних служб надано право, а не обов'язок, встановлювати щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби.
З урахуванням зазначених нормативних актів, Постановою КМ України № 268 від 9 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» встановлені нові умови оплати праці працівників органів прокуратур, у тому числі військових.
Відповідно до п. 5 вищевказаної Постанови, грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією Постановою, а також оклад за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку що визначається законодавством для військовослужбовців. На зазначених осіб не поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ» крім абзаців третього та шостого пункту один.
При цьому, згідно п.2 Постанови КМ України від 9 березня 2006 року №268 надано право керівникам відповідних органів визначати посадові оклади та встановлювати надбавки, в тому числі за високі досягнення у праці в розмірі до 100% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, Однак це також не є їх обов'язком.
Згідно п.15 умови оплати праці, затверджені цією Постановою, застосовуються з 1 січня 2006 року.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №984 внесено зміни до Постанови КМ України від 9 березня 2006 року №268. Перерахунок заробітної плати працівникам проводити згідно з цією постановою починаючи з 1 квітня 2006 року
Виконання відповідачем положень вказаних Постанов КМ України позивачем не заперечується.
Частина перша статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Постановляючи рішення у справі, суд першої інстанції не повно з'ясував обставини по справі, прийняв рішенням з порушенням норма матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст.198 ч.1 п.3 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.12.2007 року - задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.12.2007 року - скасувати.
Постановити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення - відмовити.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Головуючий суддя О.В. Попович
Судді Г.В. Земляна
О.Г. Хрімлі