Справа № 22-а-13437|08 р. Головуючий у першій інстанції: Яковенко О.М.,
Доповідач: Мамчур Я.С.
02 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Усенка В.Г., Попович О.В.,
при секретарі: Медовниці Ю.О.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Володарського районного суду Київської області від 19 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною відмову суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії та стягнення недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення , -
Постановою Володарського районного суду Київської області від 19 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Не погоджуючись з даною постановою, відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що дане рішення є незаконним, постановлене з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до посвідчення серії А НОМЕР_1відІНФОРМАЦІЯ_2року позивач є учасником ліквідації 3-ої категорії наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у слідуючих розмірах: за 2004 рік - 15 грн. 70 коп., за 2005 рік - 75 грн., за 2006 рік - 75 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та стягнув на користь позивача недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі за 2004-2006рр.
Однак, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції.
Так, відповідно до п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким було зупинено на 2006 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача за 2006 року - не підлягають задоволенню.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 - 2005 рр.» колегія суддів виходить з наступного.
Так, відповідно до ст. 89 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2004 рік» з 1 січня 2004 року, розмір мінімальної заробітної плати встановлений на рівні 205,00 грн. на місяць, з 1 вересня 2004 року - 237,00 грн. на місяць.
Статтею 83 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2004 рік» з 1 січня 2005 року, розмір мінімальної заробітної плати встановлений на рівні 262,00 грн. на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290,00 грн. на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 грн. на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332,00 грн. на місяць.
Вказані Закони за 2004-2005рр. не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не просив застосувати вказаний строк до даних правовідносин.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на її користь недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 -2005 роки у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат на момент виплати, а саме за 2004 рік (205 Х 3 - 15,70) в розмірі 599 грн. 30 коп. та за 2005 році (332 Х 3 - 75) в розмірі 921 грн. 00 коп., а всього на загальну суму - 1520 грн. 30 коп.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Постанову Володарського районного суду Київської області від 19 грудня 2007 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою визнати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2004-2005 роки - неправомірною.
Зобов”язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити недоотриману суму на оздоровлення за 2004-2005 роки в сумі - 1520 грн. 30 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді: