Справа № 22ц-946 /2009 Головуючий у 1 інст. -Білоус М.В.
Доповідач - Литвиненко І.В.
27 травня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді
ЛИТВИНЕНКО І.В.
суддів:
ЗАБОЛОТНОГО В.М., СМАГЛЮК Р.І.,
при секретарі з участю
Штупун О.М. ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представника ОСОБА_6, ОСОБА_4, її представників ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 2 березня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання договорів оренди недійсними ,
29 жовтня 2008 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів оренди № 1, 2, 3, 4 від 01.12.2007 року нежилого приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1” за адресою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона, як власниця приміщення, не підписувала цих договорів, орендну плату не отримувала, приміщення знаходиться в іпотеці і тому просила усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення відповідачів з приміщення.
Рішенням суду від 02.03.2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені. Суд визнав недійсними договори оренди нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, № 1, № 2, № 3, № 4 від 01.12.2007 року, укладені від імені ОСОБА_4 з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 і усунув перешкоди у здійсненні ОСОБА_4 права користування та розпорядження нежилим приміщенням шляхом виселення відповідачів з нього.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_4 знала про здачу в оренду вказаного приміщення, яке є предметом спору між нею та її чоловіком ОСОБА_9 про розділ спільно нажитого майна, і не заперечувала проти здачі в оренду приміщення з 2005 року, а тому недотримання форми укладення договорів при тому, що фактично настали правові наслідки, передбачені договорами, не тягне за собою недійсність правочинів. Апелянти також зазначають, що у зв'язку з існуванням в суді справи про розділ майна ОСОБА_4 та ОСОБА_9, суду необхідно було зупинити розгляд цієї справи до вирішення спору про поділ приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1”.
В судовому засіданні апелянти ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу та наполягали на тому, що приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1” було предметом бізнесу сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_9, і, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 займалась вихованням дітей, питаннями здачі в оренду, отримання орендної плати займався її чоловік ОСОБА_9, який фактично, з відома позивачки, здав в оренду вказане приміщення.
ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і вказувала на те, що половина приміщення по АДРЕСА_1 дійсно належить її чоловіку ОСОБА_9, питаннями здачі в оренду приміщення займався ОСОБА_1, а коли вона дізналась про договори оренди з відповідачами, то запропонувала їм переукласти договори оренди з нею на її умовах і платити орендну плату їй, оскільки вона з 2005 року не отримувала орендної плати. Представники позивачки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 теж заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню через неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення, та неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції було встановлено, що від імені ОСОБА_4 01.12.2007 року були укладені договори оренди № 1 з ОСОБА_2, № 2 з ОСОБА_5, № 3 з ОСОБА_3, № 4 з ОСОБА_1 на частини нежилого приміщення в АДРЕСА_1, терміном на 11 місяців. Висновком № 62-ц судово-почеркознавчої експертизи від 03.02.2009 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 у договорах оренди виконані не ОСОБА_4
Посилаючись на ст.ст. 203, 204, 207, 215 ЦК України, суд задовольнив вимоги ОСОБА_4, вказавши, що відсутність її підпису на договорах достовірно підтверджує відсутність з її боку волі на укладення договорів та домовленості між сторонами, вчинених всупереч вимог щодо письмової форми, що тягне визнання договорів недійсними та усунення перешкод в користування власністю.
Проте такі висновки суду зроблені на неповно з'ясованих обставинах справи і не узгоджуються з вимогами матеріального закону.
Зокрема, в рішенні суду наголошено, що ОСОБА_4 згідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.10) є власницею приміщення по АДРЕСА_1. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_4 не заперечувала того факту, що ОСОБА_9, її колишній чоловік, має право на Ѕ частину вказаного приміщення, оскільки воно придбавалось під час їх спільного проживання. Ця позиція ОСОБА_4 була викладена і в її позовній заяві до ОСОБА_9 про поділ спільно нажитого майна (а.с.69).
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 05.12.2008 року та рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 06.04.2009 року встановлений факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_9 однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 18.01.2001 року по 02.07.2008 року, так як між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю і які полягали в проживанні однією сім'єю, веденні спільного господарства, взаємній турботі і спільному відпочинку.
Допитаний свідок ОСОБА_9 стверджував, що він є фактичним власником приміщення і з відома ОСОБА_4 займався питаннями ремонту приміщення, здачі в оренду, отриманням орендної плати, веденням документації, оскільки ОСОБА_4 займалась домашнім господарством і вихованням дітей.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в апеляційній інстанції наполягали на тому, що вони орендували частини приміщення з 2005 року і всі ці роки питаннями оренди приміщень займався ОСОБА_9, якому вони віддавали орендну плату і в них не виникало труднощів з тим, що приміщення було зареєстровано на ОСОБА_4, яка знала про здачу приміщень в оренду, але цими питаннями не цікавилась, так як доглядала дітей.
Позивачка ОСОБА_4 не заперечувала того факту, що приміщення здавалось в оренду і вказувала на те, що цими питаннями займався ОСОБА_1, її знайомий. Після припинення стосунків з ОСОБА_9, вона пропанувала орендарям приміщення укласти з нею нові договори і платити орендну плату їй, але коли вони відмовились, то вона звернулась в суд з даним позовом.
Таким чином, наведені обставини, які залишились поза увагою суду першої інстанції, свідчать про те, що в силу ст.ст.59, 61, 63, 65, 74 СК України, ст.761 ЦК України, між сторонами фактично відбулися договори оренди, і відсутність підпису ОСОБА_4 на договорах оренди відповідно до ст. 218 ЦК України не має наслідком їх недійсність, оскільки орендарі фактично використовували приміщення, сплачували орендну плату, а ОСОБА_4 знала про здачу в оренду приміщень в інтересах сім'ї, не цікавилась цими питаннями до погіршення стосунків з ОСОБА_9
Доводи ОСОБА_4 про несплату їй орендної плати, потребу у цьому приміщенні для ведення особистої підприємницької діяльності, закінченням строку оренди, знаходженням приміщення у заставі повинні вирішуватись на підставі ст.ст. 762-785 ЦК України і не можуть бути підставою для визнання договорів недійсними.
Висновки суду про відсутність волі ОСОБА_4 на укладення договорів оренди спростовуються наведеними обставинами і відсутністю доказів про застосування до неї омани, обману, погрози, насилля. ОСОБА_4 бажала здавати в оренду приміщення і знала, що приміщення орендується.
За таких обставин, підстави для задоволення позову про визнання договорів недійсними і усунення перешкод в користуванні майном відсутні.
У зв'язку з відмовою у позові ОСОБА_4 судові витрати необхідно розподілити відповідно до ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ч.1 п.п.1,4, 314, 316, 325 ЦПК України, ст.ст. 61, 63, 65, 74 СК України, ст.ст. 203, 215, 218, 759, 761, 763, 782 ЦК України апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 2 березня 2009 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 18 грн 50 коп кожному на повернення судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді :