Справа 22ц - 970/ 2009 р. Головуючий в 1-ій інстанції Карпенко Г.М.
Категорія цивільна. Доповідач Смаглюк Р.І.
29 травня 2009 року. Апеляційний суд Чернігівської області
в складі : головуючого - судді Литвиненко І.В.,
суддів Смаглюк Р.І., Євстафієва О.К.,
при секретарі Штупун О.М.,
з участю відповідача ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду від 26 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні сараєм та земельною ділянкою, -
В грудні 2008 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про зобов”язання відповідача ОСОБА_1 звільнити сарай, не чинити їй перешкод в користуванні цим сараєм та земельною ділянкою, мотивуючи тим, що за договором купівлі-продажу від 10 травня 2006 року їй належить на праві власності будинок з надвірними будівлями в м. Остер Козелецького району по АДРЕСА_1, серед надвірних будівель є сарай Б-1.
Відповідач ОСОБА_1 самовільно зайняв цей сарай, використовує її земельну ділянку для проходу до нього. Рішенням суду від 28 листопада 2007 року він був зобов”язаний звільнити сарай і не чинити перешкод в користуванні. Державним виконавцем в вересні 2008 року це рішення було виконано примусово.
Незважаючи на це, ОСОБА_1 після виконання рішення суду знову самовільно зайняв цей сарай, навісив на нього замок, перешкоджає користуватися сараєм і частиною земельної ділянки.
Рішенням суду позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, мотивуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи вимоги позивачки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем порушується її право власності, яке згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України є непорушним, його захист гарантований державою, що передбачено ст. 386 ЦК України. Відповідно до договору купівлі-продажу будинку з надвірними будівлями від 10 травня 2006 року ОСОБА_2 належить право власності на нього, в тому числі і на спірний сарай Б-1. Повернувши власнику належне майно і зобов”язавши відповідача не чинити перешкод в його користуванні, суд захистив належне позивачці право власності.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам і ґрунтується на нормах закону. Доводи апеляційної скарги відносно відсутності у позивачки права власності або користування земельною ділянкою, твердження про знаходження спірного сараю на земельній ділянці відповідача, про що свідчить відсутність межі, про неможливість йому користуватися виходом на вулицю Червонопартизанську, не спростовують цей висновок суду.
Так, судом встановлено, що позивачка є власником будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 травня 2006 року, до складу якого входить сарай Б-1 з шлакоблоку / л.с. 9-18/. Дійсність цього договору підтверджена рішенням суду першої інстанції від 19 червня 2008 року та ухвалою апеляційного суду від 1 жовтня 2008 року / л.с.19-23/.
Відповідно до роз”яснення Пленуму Верховного Суду України в п.4 постанови № 20 від 22 грудня 1995 року „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” власник у будь-якому випадку має право вимагати повернення свого майна з чужого незаконного володіння.
Необгрунтованість претензій ОСОБА_1 на спірний сарай підтверджена генпланом земельної ділянки по АДРЕСА_1 за 1955 рік /л.с. 8, 54/, технічним паспортом на цей будинок / л.с. 16-18/, наглядовим провадженням прокуратури Козелецького району № 7-07 за скаргою ОСОБА_1, рішенням суду від 28 листопада 2007 року, постановою та актом про його примусове виконання / л.с.7, 27, 54-55/.
Надані відповідачем договір від 18 грудня 1975 року про надання йому земельної ділянки площею 600 кв. м для будівництва будинку № 23-а та сараю / л.с. 50-51/, постанова суду за його адміністративним позовом від 5 березня 2007 року / л.с. 37/, відповідь прокуратури Чернігівської області / л.с. 38/ не спростовують викладені факти.
Самовільно зайнявши сарай Б-1, відгородивши його парканом, відповідач порушив права позивачки на користування сараєм та земельною ділянкою, створив їй перешкоди, тому, зобов”язавши його звільнити та повернути позивачці сарай, не чинити перешкоди в користуванні сараєм і земельною ділянкою, суд ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Козелецького районного суду від 26 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий: Судді: