Ухвала
Іменем України
31.03.2009
Справа № 22-а-2256/08
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
прокурора: Прокуратури міста Армянську Автономної Республіки Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність;
представника відповідача: Управління Пенсійного фонду України в місті Армянську Автономної Республіки Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Армянську Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 30.10.08 у справі № 2-а-2590/08/5 (№22а-2256/08),
за позовом Прокурора міста Армянську Автономної Республіки Крим (мкрн. ім. Ген. Васильєва 1, Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)
в інтересах ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в місті Армянську Автономної Республіки Крим (вул. Шкільна 55-а, Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)
про визнання незаконною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2008 (суддя Сидоренко Д.В.) у справі №2а-2590/08/5 (№22а-2256/08) частково задоволено позов Прокурора міста Армянську Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Армянську Автономної Республіки Крим про визнання незаконною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій.
Суд визнав бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Армянську Автономної Республіки Крим щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірах, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з вересня по грудень 2007 року, неправомірною.
Суд зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в місті Армянську Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з вересня по грудень 2007 року у сумі 496,61грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в місті Армянську Автономної Республіки Крим звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Армянську Автономної Республіки Крим.
Апеляційну скаргу було мотивовано порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомили. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Проте, до початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Судова колегія, порадившись на місці, вважає можливим задовольнити клопотання позивача, оскільки чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що прокурор, позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, прокурор міста Армянську Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання незаконною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій Управління Пенсійного фонду України в місті Армянську Автономної Республіки Крим протиправною та зобов'язання останнього підвищити щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 до теперішнього часу, та виплачувати їй на майбутнє.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що позивач є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначає, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку Пенсійного фонду України.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004, №2195-ІУ дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Так, громадянин України - ОСОБА_1, який народився 15.06.1938 року є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а. с. 8). Відповідач не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Отже, виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 №489-V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з пунктом 12 статті 71 цього Закону від 19.12.2006 №489-У зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Положення статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 №489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-У визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71, а також статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007.
Проте, згідно з пунктом 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно з пунктом 3.1. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень. Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Вказана позиція є преюдиціальною в силу згідно з пунктом 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2007 рік підлягають частковому задоволенню, а саме з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року.
Отже, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
В статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Враховуючи положення частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд першої інстанції визнав за можливе застосувати для визначення розміру місячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №489-V "Про Державний бюджет на 2007 рік" затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380,00гривень, з 1 квітня - 406,00гривень, з 1 жовтня - 411,00гривень. У частині 2 статті 62 зазначеного Закону встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, що відповідно дає право керуватися встановленими розмірами прожиткового мінімуму для визначення державних соціальних гарантій та Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно з частиною 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №489-У "Про Державний бюджет на 2007 рік" для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007 по 30.09.2007 410,06грн.; з 01.10.2007 по 31.12.2007 -415,11грн.
Отже, розрахунок за 2007 рік дорівнює:
липень-грудень 742,64грн.;
липень-вересень (410,06x30%) x3 місяця = 369,05грн.;
жовтень-грудень (415,11 грн. х 30%) х 3 місяця = 373,59грн. (а. с. 34).
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника. безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Згідно з статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку судової колегії, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом апеляційної інстанції не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку в частині позовних вимог щодо нарахування щомісячної соціальної допомоги за липень-серпень 2007 рік, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 було офіційно опубліковано 27.07.2007, позивач звернувся до суду 05.09.2008, тому позовні вимоги щодо нарахування щомісячної держаної соціальної допомоги за 2007 рік, підлягають частковому задоволенню за період з вересня по грудень 2007 року у сумі 496,61грн.
При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 30.10.08 у справі № 2-а-2590/08/5 (№22а-2256/08) було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 30.10.08 у справі № 2-а-2590/08/5 (№22а-2256/08) підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Армянську Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 30.10.08 у справі № 2-а-2590/08/5 (№22а-2256/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.А.Щепанська
Судді Г.П.Ілюхіна
М.А.Санакоєва