Справа № 22-ц-3042 / 2009 р. Головуючий: 1 інстанції
Категорія: договірні Жмуд Н.М.
Доповідач: Даниленко В.М
02 червня 2009 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Малінської С.М.,
Суддів: Даниленка В.М., Кругової С.С.,
при секретарі: Білицькій Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 квітня 2009 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі ВАТ «Ощадбанк») в особі його філії - Лозівського відділення ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення завданих збитків, -
У грудні 2008 року позивач - ВАТ «Ощадбанк» в особі його філії - Лозівського відділення ВАТ «Ощадбанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що починаючи з січня 2008 року відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» та Постанови Кабінету Міністрів України « Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» від 09 січня 2008 року № 1 банківською установою здійснювалися виплати вкладникам компенсаційних коштів у межах залишків на компенсаційних рахунках, але не більше 1 000 грн. на кожного вкладника, як те передбачено законодавством.
08 січня 2008 року відповідачкою по справі ОСОБА_1 до різних структурних підрозділів філії Лозівського відділення ВАТ «Ощадбанк», а саме: ТВБВ № 2841/035 та ТВБВ № 2841/038 були подані заяви-доручення з копіями паспорта та ідентифікаційного коду, на підставі яких відповідні дані були внесені до інформаційно-аналітичної системи «Центральний реєстр вкладників».
В подальшому, 15 та 16 січня того ж року внаслідок відсутності ще на той час бази даних вказаного Реєстру та здійснення філією Лозівського відділення ВАТ «Ощадбанк» виплат компенсаційних коштів за списками, сформованими працівниками банку в ручному режимі на підставі документів, поданих вкладниками окремо до кожної установи Ощадбанку м. Лозова та Лозівського району, відповідачці ОСОБА_1 за її відповідними заявами було помилково двічі виплачено суму компенсації в загальному розмірі 2 000 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що в добровільному порядку відповідачка ОСОБА_1 повертати банківській установі надлишково отримані компенсаційні грошові кошти відмовляється, позивач просив суд відповідно до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України стягнути з останньої в примусовому порядку на користь ВАТ «Ощадбанк» в особі його філії - Лозівського відділення ВАТ «Ощадбанк» 1000 грн., набутих нею без достатньої правової підстави, а також судові витрати, понесені ним по справі.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені ним позовні вимоги й наполягала на їх задоволенні.
Відповідачка ОСОБА_1 заявлених до неї позовних вимог не визнала та заперечуючи проти їх задоволення, посилалась на те, що її вина в отриманні компенсаційних виплат у різних структурних підрозділах Ощадбанку в подвійному розмірі в даному випадку відсутня, оскільки працівники банківської установи будь-яких претензій до поданих нею документів не пред'являли, отримані нею грошові кошти є її трудовими заощадженнями й повертати їх їй нічим, так як вона є пенсіонеркою й інших доходів не має.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог ВАТ «Ощадбанк» відмовлено.
Не погодившись із прийнятим судом по справі рішенням, та вважаючи його незаконним і необгрунтованим, представник ВАТ «Ощадбанк» в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені ВАТ «Ощадбанк» позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення міськрайонного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ВАТ «Ощадбанк», суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів факту спричинення йому відповідачкою ОСОБА_1 шкоди чи набуття останньою майна без достатньої правової підстави, а також належно не довів, що відповідачкою були вчинені дії, які б давали підстави для висновку про наявність обставин для виникнення у неї зобов'язань перед позивачем на підставі ст.ст. 1212, 1213, 1166 ЦК України.
При цьому суд першої інстанції послався й на ст. 1215 ЦК України, якою визначено перелік безпідставно набутого майна, що не підлягає поверненню.
Однак, з такими висновками міськрайонного суду судова колегія погодитися не може, оскільки ці висновки носять формальний характер, суперечать матеріалам справи та не ґрунтуються на законі.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: примусове виконання обов'язку в натурі та інші.
Зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР, встановлені Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України».
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України починаючи з 1997 року та інших формах відповідно до діючого законодавства.
У межах одного бюджетного року проводиться виплата компенсації громадянину лише за одним рахунком.
Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.
Порядок проведення компенсаційних виплат, в тому числі перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 8-1 цього ж Закону встановлено, що у 2008 році компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та у придбані на території України державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР, проводиться їх власникам станом на 1 січня 2008 року в готівковій чи безготівковій формі в національній або іноземній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України у межах залишків на рахунках, але не більше 1000 гривень на вкладника в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 р. N 1 « Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР » виплата громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, правонаступниками яких є відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» проводиться у межах проіндексованих заощаджень, але не більш як 1000 гривень на одного вкладника.
Компенсаційні виплати проводяться власникам заощаджень у готівковій чи безготівковій формі в національній або іноземній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку після внесення в інформаційно-аналітичну систему «Реєстр вкладників заощаджень громадян» даних, необхідних для ідентифікації вкладника при відкритті рахунка.
Факт отримання відповідачкою ОСОБА_1 всупереч вимогам діючого законодавства протягом січня 2008 року двох компенсаційних виплат з різних рахунків у різних структурних підрозділах філії Лозівського відділення ВАТ «Ощадбанк» на загальну суму 2 000 грн., підтверджується відповідними розрахунковими банківськими документами (а.с 6, 8-9), сторонами по справі визнається і не заперечується.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави передбачені ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до цієї правової норми особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. В разі ж невиконання цього обов'язку набувачем майно підлягає стягненню в судовому порядку.
Вказані положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, обов'язок повернути безпідставно набуте майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, в зв'язку з чим наявність вини в поведінці особи, яка безпідставно збагатілась, не потребується.
Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України безпідставно набуте майно повертається потерпілому в натурі.
Суд першої інстанції, розглядаючи цивільно-правовий спір по суті заявлених ВАТ «Ощадбанк» позовних вимог, на зазначені вище акти цивільного законодавства та норми цивільного права належної уваги не звернув, і навіть не зважаючи на наявність беззаперечного факту надлишкового отримання відповідачкою ОСОБА_1 компенсаційної грошової виплати в сумі 1 000 грн. без достатньої правової підстави, безпідставно відмовив у задоволенні цих позовних вимог, які по суті своїй є законними і обгрунтованими.
При цьому, приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції безпідставно послався й на ст. 1215 ЦК України, якою визначено перелік майна, що не підлягає поверненню в якості безпідставно набутого, оскільки грошові кошти, надлишково отримані відповідачкою ОСОБА_1 в банківській установі, є компенсаційною виплатою за рахунок Державного бюджету України, до цього переліку не входять, а будь-якого іншого закону, який би надавав відповідачці право не повертати їх потерпілому, на цей час не існує.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене, рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 квітня 2009 року не може бути визнане законним і обґрунтованим, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ «Ощадбанк» у повному обсязі.
Що ж до питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, то це питання судова колегія вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
Таким чином на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 8-1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», п.п. 1, 2 П останови Кабінету Міністрів України « Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР » від 9 січня 2008 р. N 1, ст. ст. 15, 16, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 303, 304, 307, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 квітня 2009 року - скасувати.
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі його філії - Лозівського відділення ВАТ «Ощадбанк» 1 000 (одну тисячу) гривень, безпідставно отриманих нею в якості компенсаційної виплати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі його філії - Лозівського відділення ВАТ «Ощадбанк» 136 (сто тридцять шість) гривень 50 коп. судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при звернення до суду першої та апеляційної інстанцій.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: