Справа № 22-ц-481/2009р. Головуючий по 1-ій інстанції: Євтушенко М.О.
Категорія: 21 Суддя-доповідач: Гагін М.В.
іменем України
7 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.,
суддів - Гагіна М.В., Ведмедь Н.І.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які беруть участь у справі - відповідача ОСОБА_2,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Шосткинська районна державна нотаріальна контора, про визнання договорів дарування житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки частково недійсними, визнання права власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та визнання права на користування ? частиною земельної ділянки, -
У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з травня 1988 року по червень 2008 року він проживав з ОСОБА_5 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, вели спірне господарство.
У березні 2002 року він з ОСОБА_5 за спільні кошти купили у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1.
Будинок знаходився на земельній ділянці загальною площею 0,2447 га, з них 0,0911 для обслуговування будинку та господарчих споруд, 0,1536 га для ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту про право приватної власності на землю виданий 25 березня 2002 року Гамаліївською сільською радою Шосткинського району та була продана разом з будинком.
03 березня 2003 року ОСОБА_5 склала заповіт на користь позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Перед смертю склала заповіт на користь племінниці ОСОБА_2
Позивачем було з'ясовано, що будинок та земельна ділянка не були продані, а подаровані його співмешканці ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за взаємною домовленістю та згодою. Вказує, що від нього було приховано договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки під договорами дарування.
Остаточно уточнивши вимоги просив визнати договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями частково недійсним у частині дарування належної йому ? частини будинку та надвірних споруд та визнати договір дарування земельної ділянки для обслуговування будинку з господарчими спорудами та для ведення особистого селянського господарства частково недійсним у частині належної йому ? частини цієї земельної ділянки.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, укладений 28 березня 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7, у частині дарування ? частини цього будинку визнано частково недійсним.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на ? частину надвірних будівель: літньої кухні, сараю, погреба та огорожі, позначених на схематичному плані технічного паспорту на будинок літерами Б, В, ПГ та №1-3.
Договір дарування земельної ділянки, загальною площею 0,2447, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та призначена для обслуговування будинку з господарчими спорудами, площею 0, 0911 га та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1536, укладений 28 березня 2002 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано частково недійсним.
Визнано за ОСОБА_1 право користування ? частиною земельної ділянки загальною площею 0,2447 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та призначено для обслуговування будинку з господарчими спорудами, площею 0,0911 га та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1536 га.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у дольовому порядку на користь ОСОБА_1 по 37 грн. 66 коп. судового збору та по 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову позивача.
При цьому, зазначає, що позивач знав про укладення ОСОБА_5 договорів дарування, а не договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, а отже пропустив строк позовної давності для звернення до суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 протягом 20 років проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство.
ОСОБА_5 до спільного проживання з позивачем мала на праві власності квартиру по вул.9-го Січня м.Шостка, а ОСОБА_1 мав на праві власності будинок по пер.Колгоспному м.Шостка.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали в квартирі померлої, а з 2002 року по АДРЕСА_1.
28 березня 2002 року між ОСОБА_5 та відповідачами були укладені договори дарування будинку та земельної ділянки.
21 березня 2008 року ОСОБА_5 було складено заповіт, згідно якого вона заповідала все своє майно племінниці ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
Задовольняючи позов місцевий суд виходив з того, що матеріалами справи, показами відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також позивача ОСОБА_1 підтверджується придбання ним за договором купівлі-продажу у спільну сумісну власність як однією сім»єю з померлою ОСОБА_5 спірних житлового будинку та земельної ділянки, а не за договором дарування , який приховував угоду купівлі-продажу. При цьому судом до правовідносин , що виникли до 01.01.2004 р., застосовані положення Сімейного та Цивільного кодексів України.
Проте, повністю погодитись з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов цих висновків неповно з»ясувавши всі обставини справи, без належної оцінки всіх зібраних по справі доказів, що призвело до помилкового висновку, неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що є у відповідності до положень п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України безумовною підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд, з огляду на таке.
Судом вірно встановлено і сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, набула у власність за договорами дарування від 28 березня 2008 року житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією-ж адресою у розмірі 0,2447 га, з яких 0,0911 га для будівництва та обслуговування житлового будинку й 0,1536 га для ведення особистого селянського господарства.
Проте, у порушення вимог ст.ст.57,58,59,212 ЦПК України судом визнані допустимими як докази пояснення позивача та відповідачів - сторін за договорами дарування, не допитаних як свідків, щодо дійсних намірів по відчуженню спірних будинку та земельної ділянки, їх вартості та проживання однією сім»єю з померлою ОСОБА_5
В той-же час матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження вимог позивача.
Судом також не вжито заходів для усунення суперечностей щодо належної адреси відчужуваного будинку, що містяться у розписках, договорах дарування та заповітах.
Крім того, ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та передачі її у користування позивачу, суд не перевірив чи існує передбачена ЗК України, заборона на відчуження частини земельної ділянки площею 0,1536 га, як землі сільськогосподарського призначення та не залучив до участі у справі Гамаліївську сільську раду Шосткінського району, права та інтереси якої зачіпаються цією частиною оскаржуваного рішення.
Допущені місцевим судом порушення норм матеріального та процесуального права не надають можливості апеляційному суду, з огляду на повноваження з дослідження доказів, ухвалити за наявними у справі матеріалами рішення по суті заявлених вимог.
Отже, місцевому суду при новому розгляді обговорити питання про залучення до участі у справі органів, повноважних вирішувати земельні питання, визначитися з часом виникнення спірних правовідносин та норм матеріального права, що їх регулюють і у залежності від встановленого вирішити спір по суті заявлених вимог.
З огляду на зазначене вище та керуючись ст.ст.303, 304, п.4 ч.1 ст.311, ст.313, п.2 ч.1 ст.314, ст.315, ст.ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2009 року скасувати , а справу направити на новий розгляд до цього-ж суду в іншому складі.
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: