Справа № 22-ц-484/2009р. Головуючий по 1-ій інстанції: Шершак М.І.
Категорія: 50 Суддя-доповідач: Кононенко О.Ю.
іменем України
14 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого: Рибалки В.Г.
суддів: Кононенко О.Ю., Семеній Л.І.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
прокурора Зарічного району м.Суми Краснобрижої М.В.
та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, представника третьої особи Служби у справах дітей Сумської міської ради - Прилипко З.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 23 лютого 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 23 лютого 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить апеляційний суд скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
При цьому, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не позбавив відповідача батьківських прав, оскільки він не цікавиться життям дитини, не займається її вихованням та не надає матеріальну допомогу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, представника третьої особи Служби у справах дітей Сумської міської ради - Прилипко З.В., які заперечували проти доводів апеляційної скарги, з'ясувавши думку прокурора Зарічного району м.Суми Краснобрижої М.В., яка вважала за доцільне позов задовольнити, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком неповнолітньої ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2 та колишнім чоловіком померлої ОСОБА_5 - дочки позивача ОСОБА_1
Неповнолітня ОСОБА_4 проживає під опікою бабусі ОСОБА_6
Батько дитини - ОСОБА_2 приймає активну участь у вихованні дитини, піклується про неї, приділяє достатньо уваги її розвитку.
Судом також встановлено, що за місцем мешкання ОСОБА_2 створені належні умови для проживання і повноцінного розвитку дитини, що підтверджується актом обстеження від 04 червня 2008 року (а.с.11).
З відповіді Сумського навчально-виховного комплексу “Загальноосвітньої школи 1-ступеню - дошкільний навчальний заклад №11 “Журавонька” Службі у справах дітей Сумської міської ради від 06 червня 2008 року вбачається, що оформленням неповнолітньої ОСОБА_4 до даного закладу займався ОСОБА_2, він вносив благодійні внески, дитина часто розповідала вихователям про батька, про те, що останній купує їй одяг, продукти харчування, на вихідних вони відвідують парк, друзів батька. Навчальний заклад претензій щодо виховання дитини до ОСОБА_2 не має (а.с.12).
Згідно з висновком Служби у справах дітей Сумської міської ради від 01 грудня 2008 року підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не вбачається (а.с.92).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що вимоги позивача не грунтуються на законі, а тому відсутні підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої Комарової Д.О.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньї освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч.1,3 ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засобам суспільства.
Згідно з п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
ОСОБА_1, звернувшись до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, обгрунтовував його тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дочки, її матеріального утримання, сам веде аморальний спосіб життя та сприяє моральному розладу дитини. Зазначав, що він возить її по квартирах знайомих, з якими п'є пиво, аналогічно відпочиває з нею і на лоні природи.
Проте, як убачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду переконливих доказів про те, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, негативно впливає на виховання дочки, злісно ухиляється від надання допомоги.
Відповідно до роз'яснення п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2008 року №3 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав”, позбавлення батьківських прав, що надані батькам дитини до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, тому рішення цього суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Процесуальні порушення, які на думку заявника апеляційної скарги допущені судом першої інстанції при розгляді справи, зокрема: не розгляд заяви про відвід судді, відмова у задоволенні клопотань позивача, не надання прокурору слова у судових дебатах, прийняття до розгляду зустрічного позову, не є підставою для скасування рішення, оскільки ці порушення не призвели до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги та надані апелянтом апеляційному суду документи, на думку колегії суддів, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 23 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Рибалка В.Г.
Судді: Кононенко О.Ю., Семеній Л.І.