Справа № 22ц-1053/2009
Головуючий у першій інстанції
Філатова Л.Б.
Категорія - цивільна
Доповідач - Шевченко В.М.
Іменем України
20 травня 2009 року
м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого:
Лакізи Г.П.
суддів:
Шевченка В.М.,
Бобрової І.О.
при секретарі:
Марченко О.О.
з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ОСОБА_4 і ОСОБА_3,-адвоката ОСОБА_5, представника Чернігівського Міського Відділу УМВС України в Чернігівській області -Сіндєєвої В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 27 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення її та неповнолітньої дитини ОСОБА_6 і зняття їх з реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання права на користування житловим приміщенням, -
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 27 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволені, усунуті перешкоди в здійсненні права власності позивачами щодо будинку АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_6 із будинку та зняття з реєстрації. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити позивачам за первісним позовом у його задоволенні, і задовольнити її зустрічний позов. Доводи скарги зводяться до того, що судом порушені норми матеріального і процесуального права. Не погоджується вона з висновками суду, що право на користування жилим приміщенням є похідним від права власності, а тому таке право також припиняється разом з припиненням права власності, адже ст. 156 ЖК України констатує не підстави для набуття права користування житловою площею будинку, а права і обов”язки членів сім”ї власника будинку. Суд застосував норми закону, які не підлягали застосуванню, оскільки норма ст. 168 ЖК за якою про наступне розірвання договору найму жилого приміщення власник будинку повинен попередити наймача за три місяці, застосовується і в тих випадках коли, змінюється власник будинку, однак позов не ґрунтувався на законі. Також, суд в порушення ст. 215 ЦПК України не зазначив в мотивувальній частині рішення мотиви, за яких він взяв до уваги докази позивачів, та відхилив докази позивачки за зустрічним позовом. Поза увагою суду залишилися докази того, що в неї не має іншого житла, що вказує на те що її неповнолітня дитина фактично залишається без житла.
Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є власниками будинку, і в порушення ст.ст. 317, 319, 321, 383 ЦК України вони не можуть здійснювати своїх право щодо володіння, користування та розпорядження будинком. ОСОБА_1 мала право на користування будинком разом з дитиною як член сім”ї померлого ОСОБА_7, а отже, коли вона перестала бути членом сім”ї власника (наймача), вона втратила право на користування будинком.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_1, як бувший член сім”ї власника будинку втратила право користування житловим приміщенням, а тому підлягає виселенню з неповнолітнім сином із зняттям їх з реєстрації, а право позивачів за первісним позовом на володіння та розпорядження спірним житловим приміщенням врегульовано положеннями ст.ст. 317, 319, 321, 383 ЦК України, і вони не можуть використовувати належне їм житло, тому їх порушене право підлягає захисту заявленим способом- шляхом виселення відповідачки разом із неповнолітнім сином із спірного будинку.
З такими висновками апеляційний суд погоджується та вважає, що рішення є законним і обгрунтованим, таким, що постановлено з дотриманням норм чинного законодавства.
Судом установлено, що ОСОБА_1, та її неповнолітній син- ОСОБА_6( ІНФОРМАЦІЯ_1) були зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 - 5.11. 2003р., що належав ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. 13 червня 2005року ОСОБА_7, подарував 1\10 частину належного йому будинку своєму братові- ОСОБА_3 , а 28.08.2008р., ОСОБА_2, як матір отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на 9\10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7 Позивачами здійснена державна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, шляхом внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Суд прийшов до правильного висновку, що оскільки права ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина були похідними від прав власника, то з припиненням права власності на спірний будинок ОСОБА_7 в зв”язку з його смертю, припиняється право на житло й у зазначених осіб. ОСОБА_1 з її неповнолітнім сином проживали та були зареєстровані в спірному будинку для постійного проживання зі згоди ОСОБА_7, який на той час був власником будинку і як його власник вчиняв стосовно свого майна будь-які дії. Після його смерті право власності перейшло до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що підтверджується договором дарування, свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с. 7, 9), а тому оскільки, припинилося право власності ОСОБА_7, на житловий будинок яке перейшло до позивачів, то припинилася і право на житло і користування житловим будинком відповідачки (позивачки), разом із дитиною- неповнолітнім сином ОСОБА_6 який із нею проживає.
А позивачі , хоч і не проживають у цей час у спірному будинку, однак як його власники самі визначають своє право володіння і розпорядження власністю. І де б не знаходилося їх майно вони володіють усією сукупністю прав володіння, користування та розпорядження цим майном, і інші особи повинні утримуватися від порушень правомочностей власника .
У зв”язку з викладеним, висновок суду про припинення у ОСОБА_1, разом із неповнолітнім сином права користування спірним житловим будинком, із-за порушення ними прав власників такого будинку і створенням цим перешкод у здійсненні правомочностей власника і 1їх виселення та зняття з реєстрації в будинку АДРЕСА_1 є правильним.
Таким чином, суд першої інстанції з”ясував усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення судом вимог ст. 213 ЦПК у зв”язку із його необґрунтованістю, є безпідставними, оскільки суд всебічно перевірив обставини справи, і вирішив її відповідно до норм матеріального права що підлягають застосуванню при розгляді справ про регулювання і охорону прав власності.
На підставі наведеного колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 27 березня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців після набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: