Справа № 22ц-994/2009
Головуючий у першій інстанції
Ковалюх В.М.
Доповідач - Шевченко В.М.
Іменем України
22 травня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді
Лакізи Г.П.
суддів:
Шевченка В.М., Коренькової З.Д.
при секретарі:
Марченко О.О.
За участю:
ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду від 19 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки із спільного майна в натурі та звернення стягнення на неї, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, -
Рішенням Бахмацького районного суду від 19 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені, виділено ОСОБА_2 в натурі 1/3 частку в квартирі, що розташована по АДРЕСА_1 для звернення стягнення на неї по виконавчому листу № 2-611, виданому Бахмацьким районним судом про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28906 грн. 98 коп. та по судовому наказу, виданому Солом”янським районним судом м.Києва про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 100500 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 276 грн. 72 коп. в рахунок відшкодування судового збору та 30 грн. в рахунок відшкодування витрат на ІТЗ і 350 грн. за проведення будівельно - технічної експертизи, а всього стягнуто 656 грн. 72 коп.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 8 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування судового збору і 7 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат на ІТЗ, а всього стягнуто 16 грн.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити у позові ОСОБА_4, а вимоги його ОСОБА_1 про виділення в натурі 1/3 частини квартири та переведення на нього, як кредитора, прав і обов”язків співвласника - боржника на 1/3 частину квартири, задовольнити. Доводи скарги зводяться до того, що суд неправомірно задовольнив вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виділення ОСОБА_2 1/3 частини із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, так як дане питання вирішувалось судом 17.07.2006 року за поданням державного виконавця. Дане рішення суду не визначає, в якій частині рішення стосується позивача ОСОБА_4 та апелянта. Отже, суд не взяв до уваги висновок експерта про реальний виділ 1/3 частини квартири в натурі. Суд не вирішив питання, яка 1/3 частина квартири в натурі належить боржнику ОСОБА_2 для звернення стягнення на неї. Таким чином, апелянт вважає, що суд неправильно витлумачив норми матеріального закону, застосував закон, який не поширюється на встановлені правовідносини.
Ухвалюючи по справі рішення, суд першої інстанції врахував, що кредитором ОСОБА_2, крім ОСОБА_1, є також ОСОБА_4, а тому не можна перевести на ОСОБА_1 права і обов”язки співвласника - боржника, оскільки в такому випадку будуть порушені права ОСОБА_4 на задоволення вимог за рахунок майна боржника. Суд застосував Закон України „Про виконавче провадження”, а також положення ЦК України, які встановлюють, що у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Отже, суд прийшов до висновку, що необхідно прийняти рішення про виділення ОСОБА_2 1/3 частини квартири для звернення стягнення на неї по виконавчих документах.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 366 ЦК України допускається припинення права спільної власності у випадку звернення стягнення на частку учасника спільної часткової власності у спільному майні. Кредитор учасника спільної часткової власності має право вимагати виділу частки боржника в натурі для звернення на неї стягнення, при недостатності у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ВДВС Бахмацького районного управління юстиції 14.06.2007 року по виконавчому провадженню від 14.11.2005 року по справі про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 100500 грн. та по справі від 27.05.2007 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28906 грн. 98 коп., все майно, яке належить та виявлено відділом ДВС описано та передано на реалізацію, за виключенням квартири АДРЕСА_1.
Виходячи з висновку будівельно - технічної експертизи квартири, на яку посилається ОСОБА_1, який складено 15.07.2008 року, реальний розподіл квартири із виділенням кожній із сторін відокремленої частини квартири із самостійним виходом є неможливим, так як відсутня можливість переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Тому в даному випадку, мова може йти лише про встановлення порядку користування квартирою між учасниками спільної сумісної власності. Відповідно до правовстановлюючого документа Свідоцтва про право власності на житло № 3703, розмір часток співвласників квартири ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 не визначений, як і не визначена частка боржника в цій квартирі, у зв”язку з чим неможливо звернення стягнення на частку ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. 366 ЦК України. Довідку МБТІ, на яку посилається апелянт, в якій визначені частки співвласників квартири брати до уваги не можна, оскільки ця довідка не є правовстановлюючим документом. Суд першої інстанції, виходячи із презумпції рівності часток у праві спільної часткової власності, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виділу ОСОБА_2 1/3 частки квартири для звернення стягнення на неї за виконавчим листом № 2-611 про стягнення із нього на користь ОСОБА_1 28906 грн. 98 коп. та по судовому наказу про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 100500 грн..
Суд обґрунтовано не задовольнив вимогу ОСОБА_1 про переведення на нього прав та обов”язків співвласника боржника на 1/3 частку із виділенням в натурі кімнати № 4 площею 11,6 кв.м, літнього приміщення 1 загальною площею 0,5 кв.м, оскільки встановлено, що виділ в натурі частки у квартирі неможливий, і не встановлено, що ОСОБА_2 відмовився від продажу, визначеної йому частки іншим учасником спільної власності, як це передбачається правовою нормою ч.2 ст.366 ЦК України.
Суд дійшов правильного висновку, що кредиторами боржника, окрім ОСОБА_1, є і ОСОБА_4, який вимагає виділу частки від відповідача для звернення на неї стягнення, і відмова йому в задоволенні вимог, на що посилається в апеляційній скарзі апелянт, суперечить положенню ст. 15 ЦК України щодо права особи на захист своїх цивільних прав.
Висновок суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і виходячи із правової природи спору, та змісту правової норми ст. 366 ЦК України, суд правильно виділив ОСОБА_2 1/3 частку в квартирі для звернення стягнення на неї, і доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують.
Однак, із резолютивної частини рішення необхідно виключити слова „в натурі”, виходячи з вищенаведеного про неможливість виділення відокремленої частини квартири та відсутності можливості переобладнання приміщення в самостійні ізольовані квартири. Дана обставина не впливає на обґрунтованість висновку суду, який відповідає обставинам справи, і відповідно до положень ст. 308 ЦПК України, не є підставою для скасування правильного по суті рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Бахмацького районного суду від 19 березня 2009 року - залишити без змін, виключивши із третього абзацу резолютивної частини рішення слова - „в натурі”.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :