Справа № 2а-1910/09/1270
Категорія № 2.19.5
Іменем України
20 травня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Островської О.П.,
при секретарі: Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання дій неправомірними. зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії та сплатити заборгованість, -
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування якого вказав наступне. Він є ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, що була чинною до 1 січня 2006 року, має право на підвищення пенсії у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком. Однак, він отримував пенсію у розмірі, меншому за встановлений законом: у 2000 році - у розмірі 33,24 грн., у 2001 році - 33,24 грн., у 2002 році - 33,24 грн., з 01.01.2003 року до 01.10.2003 року - 33,24 грн., з 01.10.2003 року до 31.12.2003 року - 39,82 грн., у 2004 році - 39,82 грн., у 2005 році - 39,82 грн. Позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок доплати як ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з ІНФОРМАЦІЯ_3, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок доплати як ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з ІНФОРМАЦІЯ_3, зобов'язати відповідача сплатити утворену заборгованість по даний час, яка виникла з ІНФОРМАЦІЯ_3. У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок доплати як ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком з ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_5, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок доплати як ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком з ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_5, зобов'язати відповідача сплатити утворену заборгованість з ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_5.
Позивач у судове засідання не з'явився, до його початку надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та участі представника.
Представник відповідача УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надав суду заперечення проти позову, в яких уточнені позовні вимоги не визнав, посилаючись на наступне. Позивачу призначена пенсія по 2 групі інвалідності відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків з урахуванням заробітної плати за період роботи в зоні відчуження. Крім того, позивач ОСОБА_1 має статус інваліда війни. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2006 року, інвалідам війни встановлено щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України для обчислення підвищення до пенсії використовується розрахункова величина мінімального розміру пенсії за віком, яка становить до ІНФОРМАЦІЯ_4 - 16,62 грн., з ІНФОРМАЦІЯ_4 - 18,10 грн., та згідно постанови КМУ від 03.01.2002 року № 1 - 19,91 грн. Законом України від 05.10.2005 року № 2939-IV статтю 13 викладно у новій редакції, згідно якої інвалідам війни 2 групи пенсії підвищуються на 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір підвищення до пенсії позивачеві призначені та виплачуються згідно чинного законодавства. У зв'язку з цим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач у період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по ІНФОРМАЦІЯ_5 був ІНФОРМАЦІЯ_2 та мав право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 5), довідкою МСЕК (а.с. 7).
Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, що діяла до 01.01.2006 року) інвалідам війни 2 групи виплачується щомісячне підвищення пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком.
Позивачеві у спірний період виплачувалося підвищення до пенсії, як ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі, визначеному п. 4 постанови КМУ № 1686 від 10.11.2000 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам» та п.п. е п. 2 постанови КМУ № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», що підтверджується поясненнями представника відповідача УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська.
Суд вважає, що розмір цих виплат суперечить вимогам норм Законів України, а саме: згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про прожитковий мінімум» мінімальний розмір пенсії не може бути нижчим прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та гарантії» мінімальний розмір пенсії встановлюється виключно законами України.
Таким чином, суд вважає, що при розрахунку підвищень пенсії відповідач УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська мав виходити з положень, встановлених Законами України про затвердження прожиткового мінімуму на відповідний рік, а не положеннями, встановленими вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, оскільки ці постанови є підзаконними актами і тому не можуть вносити зміни до діючих Законів України, оскільки ці постанови є підзаконними актами і тому не можуть вносити зміни до діючих Законів України з того ж приводу, а тому ці нарахування повинні бути переглянуті, та визначені правильні розміри підвищень пенсії.
Посилання відповідача на те, що Кабінет Міністрів України у межах наданих йому повноважень визначив розмір суми, яка повинна враховуватися при обчисленні підвищень пенсій вказаним категоріям громадян, на увагу не заслуговує, оскільки воно суперечить вимогам закону та Конституції України про те, що в Україні діють принцип верховенства права, та тільки Закони України мають на території України найвищу силу.
Статтею 21 Конституції України встановлено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, відповідно до пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, дія положень спеціального закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статі 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно рішення Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд,-
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі, меншому за встановлений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по ІНФОРМАЦІЯ_5 неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії інваліду війни за період з ІНФОРМАЦІЯ_4 по ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.