21 квітня 2009 року Справа №2а-1628/09/2370
12 год. 50 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Смілянця Е.С.
при секретарі: Веліхановій О.С,
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси, справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім» до державної податкової інспекції у Звенигородському районі про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення - рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося ВАТ «Звенигородкаагрохім», в якій просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Звенигородському районі №0004871501/0 від 22.10.2008 року про сплату 47931 грн. 00 коп. податку на додану вартість, в тому числі основним платежем 45 648 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 2 283 грн. 00 коп.
В судовому засіданні позивачем змінено позовні вимоги, згідно яких позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії ДПІ у Звенигородському районі, щодо проведення невиїзної камеральної перевірки за період з травня 2007 року по серпень 2008 року,
- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Звенигородському районі №0004871501/1 від 30.12.2008 року (№0004871501/0 від 22.10.2008 року) про сплату 47931 грн. 00 коп. податку на додану вартість, в тому числі основним платежем 45 648 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 2 283 грн. 00 коп.
Представник позивача ОСОБА_1 позов у судовому засіданні підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечив. Свої заперечення виклав у відзиві на позов. Представники відповідача ОСОБА_2., ОСОБА_3., заперечення підтримали.
Вислухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає із нижчезазначених підстав.
22 жовтня 2008 року ДПІ у Звенигородському районі проведена невиїзна камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ «Звенигородкаагрохім».
Перевірка проводилася виключно на підставі декларацій з ПДВ, що подавалися товариством з травня 2007 року по серпень 2008 року.
За результатами перевірки складено акт №658/15-130, згідно якого встановлено, що ВАТ «Звенигородкаагрохім» з травня 2007 року користується спеціальним пільговим режимом оподаткування по ПДВ для сільгоспвиробників відповідно до п.11.9 ст.11 Закону України «Про ПДВ». До податкової інспекції подає дві декларації (загальну і скорочену). З травня 2007 року по серпень 2008 року платником в скороченій декларації відображено суму ПДВ до сплати 45648 грн. 00 коп., що залишалася у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника і використовувалась ними на придбання матеріально-технічних ресурсів. ВАТ «Звенигородкаагрохім» не є сільськогосподарським товаровиробником і на нього не поширюється положення п.11.29 ст.11 Закону України «Про ПДВ». Платник безпідставно не сплатив до бюджету суми податку на додану вартість в розмірі 45648 грн. 00 коп.
У висновках акту зазначено, що на підставі пункту 7.7 ст.7 пунктів 10.1 і 10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» донараховано основного платежу в сумі 45648 грн. 00 коп. та штрафної санкції (5% донарахованої суми, але не менше одного неподаткового мінімуму доходів громадян) - 2283 грн. 00 коп.
На підставі проведеної перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0004871501/0 від 22.10.2008 року про сплату 47931 грн. 00 коп. податку на додану вартість, в тому числі основним платежем 45 648 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 2 283 грн. 00 коп.
Суд вважає, що дії відповідача щодо проведення перевірки є правомірними, оскільки відповідач діяв на підставі вимог наказу №166 від 30.05.1997 року (далі - Наказ), де підпунктом 7.2 пункту 7 Наказу зазначено, що зареєстровані в податковій інспекції декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.
Суд критично відноситься до доводів представника позивача про те, що камеральна перевірка повинна проводитися виключну протягом тридцяти днів, наступних за днем отримання податкової декларації, тому що в даному наказі не зазначено, що податковим органам заборонено проведення такої перевірки поза строком визначеним підпунктом 7.4 пункту 7 Наказу.
Акт перевірки складений у відповідності вимогам підпунктом 7.3 пункту 7 Наказу, згідно якого затверджено форму акту документальної невиїзної (камеральної) перевірки.
На думку суду відповідачем також правомірно нараховано і суму податкового зобов»язання, оскільки відповідно п.п.4.2.2 в) п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання .
В акті перевірки №658/15-130 ДПІ в Звенигородському районі зазначила, що перевіряючи податкові декларації позивача виявлено методологічні помилки, а саме те, що ВАТ «Звенигородкаагрохім» вважаючи себе виробником сільськогосподарської продукції, користується спеціальним пільговим режимом оподаткування по ПДВ, що стало підставою несплати ВАТ «Звенигородкаагрохім» податку на додану вартість. Тому на підставі перевірки позивачеві донараховано податок на додану вартість на суму 47 931 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 45 648 грн. 00 коп. (сума ПДВ, що зазначалася позивачем в скороченій декларації та залишалася в його розпорядженні) та штрафними (фінансовими) санкціями 2 283 грн. 00 коп., в термін визначений пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Що стосується вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення та його доводів про те, що ДПІ у Звенигородському районі неправомірно застосувала норми п.7.7. ст.7 та п. 10.1-10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі ЗУ №168), тому що підприємство є сільськогосподарським товаровиробником і мало право користуватися пільгою передбаченою п. 11.29 ст. 11 ЗУ №168, то суд вважає, що така вимога до задоволення не підлягає, а доводи позивача є безпідставними.
З акту перевірки встановлено, що ВАТ «Звенигородкаагрохім» з 1 травня 2007 року користувалось спеціальним пільговим режимом оподаткування по ПДВ для сільгоспвиробників відповідно до п.11.29 ст.11 ЗУ №168 та до податкової інспекції подавало дві декларації (загальну і скорочену).
3 травня місяця 2007 року по серпень 2008 року платником в скороченій декларації відображено суму ПДВ до сплати 45648 грн., що залишалась у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника і використовувалась ним на придбання матеріально-технічних ресурсів.
Використання зазначених коштів визначено Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, що затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.02.1999 року №271 (далі - Порядок), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п.2 Порядку, його дія поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані ж платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Як встановлено в судовому засіданні основним видом діяльності позивача є надання послуг перевезення та внесення рідкого аміаку в грунт, що хоч і є послугою в галузі рослинництва тваринництва, але не є сільськогосподарською продукцією власного виробництва чи продуктом її переробки і тому на нього не поширюється положення п. 11.29 ст.11 ЗУ №168.
Таким чином в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 2, 4, 6, 17, 19, 49, 51, 71, 79, 86, 87, 94, 159, 160, 161, 162, 257 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Е.С.Смілянець
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 квітня 2009 року.