Ухвала
Іменем України
24.03.2009
Справа № 22-а-2125/08
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Горошко Н.П. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
за участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представника відповідача: Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність;
розглянувши апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим на постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дахневич О.Д.) від 28.10.08 у справі № 2-а-305/08 (№22а-2125/08),
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна 2 А, Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Постановою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2008 року (суддя Дахневич О.Д.) у справі №2а-305/2008 (№22а-2125/08) задоволено позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Суд визнав незаконною та скасував постанову виконуючого обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим Авлахова І.А. від 10 липня 2008 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340,00грн.
Не погодившись з постановою суду, відділ державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомили. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Проте, до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Судова колегія, порадившись на місці, вважає можливим задовольнити клопотання відповідача, оскільки чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у липні 2008 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції від 10.07.2008 про накладення штрафу в розмірі 340,00грн.
Відповідач - Відділ державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим проти позову заперечував, вважає свої дії законними та такими, що відповідають чинному законодавству. В письмових запереченнях відповідач посилався на те, що норми Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV є спеціальними, регулює умови та порядок виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів у разі невиконання їх в добровільному порядку. Норми зазначеного Закону надають державним виконавцям повноваження, необхідні для виконання рішень, у тому числі отримувати інформацію та документи від посадових осіб (стаття 5, 6 Закону), та накладати санкції за невиконання законних вимог державного виконавця (стаття 88 Закону).
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи та було встановлено судом першої інстанції, 19.06.2008 Сакським відділенням №4573 Відкритого акціонерного товариства "Ощадбанк" отримано вимогу державного виконавця про надання інформації щодо наявності рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_2, з метою виконання виконавчого документу у справі №2к-5 (а. с. 5).
Банк письмовим повідомленням №1034 від 24.06.2008 відмовив державний виконавчий службі в наданні інформації, посилаючись на те, що вимога державного виконавця не відповідає вимогам пункту 6 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-III.
14.07.2008 позивачем отримано супровідний лист, постанову Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 10.07.2008 про накладення штрафу відповідно до статті 88 Закону України "Про виконавче провадження" за відмову надати інформацію державному виконавцю (а. с. 4, зв.).
Згідно зі статтею 1076 Цивільного кодексу України банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
За змістом частини першої статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон) банківська таємниця - це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Банківську таємницю становить також інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду (частина третя статті 60 Закону).
Закон України "Про банки і банківську діяльність" відносить органи державної виконавчої служби до суб'єктів, яким розкривають банківську таємницю (пункт 6 частини першої статті 62 Закону), та на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності може бути розкрито банком банківську таємницю.
Порядок розкриття банківської таємниці визначає стаття 62 вказаного Закону.
Згідно з частиною другою статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна бути викладена на бланку державного органу встановленої форми; бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою; містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації; містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.
Аналогічні правила містяться в пункті 3.3 "Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці", затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 №267, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.08.2006 за №935/12809, а саме вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна відповідати нормам частини другої статті 62 Закону. Банки повинні надавати інформацію, що містить банківську таємницю, і в тому разі, коли до належним чином оформленої вимоги відповідного державного органу додається перелік найменувань конкретних юридичних осіб та/або прізвищ, імен та по батькові фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та номерів їх рахунків. Банк на письмову вимогу державних органів, визначених статтею 62 Закону, розкриває інформацію, що містить банківську таємницю, в обсягах, визначених Законом про банки для відповідного державного органу. Банк відмовляє в розкритті інформації, що містить банківську таємницю, якщо за своєю формою або змістом вимога відповідного державного органу не відповідає нормам частини другої статті 62 Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, викладена не на бланку державного органу встановленої форми (а. с. 5).
Судом першої інстанції встановлено, що вимога державної виконавчої служби містила запитання про наявність рахунку в установі банку, хоча пунктом 6 частини першої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що письмова вимога органів державної виконавчої служби, на підставі якої розкривається банківська таємниця, стосується питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.
Таким чином, відмова службової особи банку в наданні інформації з тих підстав, що вимога державної виконавчої служби від 19.06.2008 за вихідним номером 03-26/10625 повідомити про наявність рахунку в установі банку на ім'я ОСОБА_2, яка відповідно до статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, не оформлена згідно з правилами статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", є правомірною.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо незаконності та безпідставності винесення державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції постанови від 10.07.2008 про накладення штрафу на позивача в розмірі 340,00 грн. у зв'язку з правомірністю дій позивача, які передували винесенню постанови державним виконавцем.
При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дахневич О.Д.) від 28.10.08 у справі № 2-а-305/08 (№22а-2125/08) було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дахневич О.Д.) від 28.10.08 у справі № 2-а-305/08 (№22а-2125/08) підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2.Постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дахневич О.Д.) від 28.10.08 у справі № 2-а-305/08 (№22а-2125/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.А.Щепанська
Судді Н.П.Горошко
М.А.Санакоєва