Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 33/781/127/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Безсмолий Є. Б.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ремез П. М.
11.03.2014 року.
Суддя апеляційного суду Кіровоградської області Ремез П.М., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2014 року стосовно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працює, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2014 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді арешту строком на 10 діб, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Згідно постанови суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 04 січня 2014 року о 16 годині 20 хвилин, керував автомобілем ВАЗ - 211440, реєстраційний номер НОМЕР_1 на 14 км. автомобільної дороги Південний обхід м. Кіровограда, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (млява мова). Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння відмовився при свідках, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, повторно протягом року та скоїв правопорушення, передбачене ст. 130 ч.2 КУпАП.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову районного суду змінити, замінивши йому адміністративне стягнення у виді арешту строком на 10 діб на менш суворе стягнення, а саме штраф посилаючись на те, що в нього дуже скрутне становище, на утриманні він має дружину та дітей, і застосоване до нього районним судом у виді арешту строком на 10 діб, для нього та його родини є неприпустимим, оскільки його дружина не працює і він при відбуванні стягнення повністю залишить свою родину без нормального способу життя, оскільки продуктами харчування та іншим побутом свою родину забезпечує саме він.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, зваживши та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 130 ч.2 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, вчинене повторно протягом року.
Як вбачається з протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 04 січня 2014 року о 16 годині 20 хвилин, керував автомобілем ВАЗ - 211440, реєстраційний номер НОМЕР_1 на 14 км. автомобільної дороги Південний обхід м. Кіровограда, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (млява мова). Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння відмовився при свідках, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, повторно протягом року та скоїв правопорушення, передбачене ст. 130 ч.2 КУпАП (а.с.1).
З протоколом ОСОБА_3 ознайомлений і по суті порушення у протоколі власноручно зазначив про те, він 04.01.2014 року о 16.30 год., керував автомобілем ВАЗ - 2114, номер НОМЕР_1 в с. Завадовка, від медичного огляду на визначення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння відмовився при свідках, так як провину визнає, просив обмежитись громадськими роботами (а.с.1).
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП районний суд об'єктивно з'ясував обставини даної справи і, врахувавши досліджені по справі докази, правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.2 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України і його вина підтверджується адміністративним протоколом серії АВ2 № 102520 від 04.01.2014 року, а також зазначеними у протоколі визнавальними поясненнями самого правопорушника, поясненнями свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, та копією постанови апеляційного суду Кіровоградської області від 29.08.2013 року, якою залишено без зміни постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.07.2013 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки (а.с.1-6).
Як вбачається з матеріалів справи суддя під час розгляду даної справи належним чином врахував вимоги ст.ст. 33, 280 КУпАП та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, правильно призначив йому вид та розмір адміністративного стягнення, а саме мінімальний розмір арешту, без оплатного вилучення транспортного засобу. При цьому суд також правильно врахував і те, що відповідно до Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року, суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами і тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала, оскільки ОСОБА_3 відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.07.2013 року, яка залишена без зміни постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 29.08.2013 року, вже позбавлений такого права 30 липня 2013 року строком на 2 роки.
Санкцією ст. 130 ч.2 КУпАП, яка є чинною з 14.12.2013 року, передбачено можливість накладення на водіїв адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, тобто передбачено лише два види стягнення. Однак, за вказаних вище обставин, до правопорушника ОСОБА_3 можливо застосувати тільки одне з них, а саме арешт, мінімальний розмір якого і було застосовано районним судом до скаржника.
А тому, вимоги апеляції ОСОБА_3 про заміну призначеного йому стягнення у виді десяти діб арешту на штраф не підлягають задоволенню, оскільки санкцією ст. 130 ч.2 КУпАП взагалі не передбачено такого виду стягнення - як штраф, а застосування до правопорушника більш м'якого виду чи розміру стягнення, ніж передбачено санкцією статті, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, чинним кодексом про адміністративні правопорушення, не передбачено.
Вказані обставини визнаю такими, що не дають підстав змінити постанову суду в частині призначеного стягнення, та призначити скаржнику інший вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ст. 130 ч.2 КУпАП.
Керуючись ст. 294 ч.8 п.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2014 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 2 КУпАП залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Ремез П.М.