Кіровоградської області
"19" травня 2009 р.
Справа № 18/33
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді ТимошевськоїВ.В. при секретарі судового засідання Горлової М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/33
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ
до відповідача: Селянського фермерського об'єднання "Володимирівське", с. Гурівка Долинського району Кіровоградської області
про стягнення 80 994,80 грн.
Представники сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" звернулось до господарського суду з позовною заявою № 130 від 16.02.2009 року, яка містить вимоги наступного змісту: стягнути з селянського фермерського об'єднання "Володимирівське" 80994,80 грн., з яких 53 865,65 грн. основного боргу, пеня в сумі 12 090,35 грн., індекс інфляції в сумі 53,87 грн., 3% річних в сумі 1 511,80 грн., 10 773,13 грн. штрафу та 2700 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за договором купівлі-продажу №349-04-2008 від 10.04.2008 р.
Ухвалою господарського суду від 23.02.2009 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/33.
Розгляд справи №18/33 відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 13.03.2009 р., 06.04.2009 р. та 07.05.2009 р.
В судовому засіданні 07.05.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.
В судове засідання 19.05.2009 року представник позивача не з'явився, хоча належним чином сповіщений про дату, час і місце проведення судового засідання. Натомість, на адресу суду 19.05.2009 р. від позивача надійшов лист, за яким позивач підтримав позовні вимоги у загальному розмірі 80994,80 грн. та заявив клопотання розглядати справу за відсутністю представника позивача.
Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судових засіданнях по даній справі не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідань по справі (а.с. 37, 59, 74).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Враховуючи наведені норми, граничний строк вирішення спору у даній справі та з огляду на належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання і фактичну участь представника позивача у судових засіданнях 13.03. і 07.05.2009 р., з огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання і фактичну можливість подання ним до суду витребуваних документів, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/33 за відсутністю представників сторін та за наявними у справі документами.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
10 квітня 2008 року між ТОВ “Тридента Агро” (Продавець) та селянським фермерським об'єднанням "Володимирівське" (Покупець) укладено договір №349-04-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, предметом якого є засоби захисту рослин (Товар) (а.с. 15).
Згідно додатків до вказаного договору сторонами погоджено вид товару, його кількість та ціну (а.с. 16, 17).
Таке погодження відповідає умовам пункту 2.1. договору, за умовами якого асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпустку товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.
Згідно з пунктом 2.2. договору всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору, є його невід'ємною частиною.
У відповідності до пункту 2.4. договору підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що товар може передаватися Покупцеві партіями.
У відповідності до пункту 5.1. договору Продавець зобов'язаний здійснювати оплату партії товару за ціною, вказаною в пункті 2.1. договору.
В пункті 5.3. договору передбачено наступний порядок оплати:
25% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 15 квітня 2008 року без виставлення рахунку - фактури;
75% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 05 вересня 2008 року без виставлення рахунку - фактури.
Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.
Договір №349-04-2008 купівлі-продажу від 10.04.2008 р., як і додатки до нього, укладено між сторонами в письмовій формі, підписано та скріплено печатками підприємств.
Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Згідно частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №349-04-2008 від 10.04.2008 р. передано, а відповідачем прийнято обумовлений товар на загальну суму 236 680,00 грн., що підтверджується:
видатковою накладною № РН-КИ00461 від 29.04.2008 р. на суму 227 318,20 грн. та довіреністю №722139 від 22.04.2008 р. (а.с. 18, 19);
видатковою накладною № РН-КИ00760 від 05.06.2008 р. на суму 9 361,80 грн. та довіреністю №722142 від 05.06.2008 р. (а.с. 20, 21).
Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Натомість, відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання виконано неналежним чином та оплачено лише 73 596 грн., про що повідомляється позивачем та підтверджується банківськими виписками по рахунку від 15.04.2008 року на суму 44 596 грн., від 06.06.2008 року на суму 3 000 грн., від 31.07.2008 року на суму 15 000 грн., від 22.12.2008 року на суму 5 000 грн., від 29.01.2009 року на суму 6 000 грн. (а.с. 23-27).
20.11.2008 р. за накладною № 20/11 відповідач повернув позивачеві товару на суму 109 218,35 грн. без зазначення причин повернення (а.с. 22).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар на час звернення до суду становить 53 865,65 грн.
За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу статей 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи викладене вище, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів оплати заборгованості в сумі 53 865,65 грн. та неподання їх на вимогу суду, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути пеню в розмірі 12 090,35 грн. за період прострочення оплати Товару з 06.09.2008 року по 16.02.2009 року та штраф в розмірі 10 773,13грн.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони в пунктах 8.2., 8.4. договору № 349-04-2008 від 10.04.2008 року передбачили сплату Покупцем пені за прострочення виконання ним зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочки та штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого Товару.
Наведене вище та матеріали справи підтверджують правомірність нарахування позивачем пені на суму боргу з урахуванням погодженого між сторонами графіку оплати і сум фактично здійснених відповідачем сплат (а.с. 12) та штрафу в сумі 10 773,13 грн., що становить 20% від вартості неоплаченого товару.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Підлягають стягненню з відповідача також 3% річних та інфляційні нарахування, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Заявлена позивачем сума 3% річних в розмірі 1 511,80 грн. за період з 06.09.2008 року по 16.02.2009 року (а.с. 13) та вимога про стягнення інфляційних витрат у розмірі 53,87 грн. за вересень 2008 року (а.с. 14) нараховані правомірно та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 2 700 грн., понесених згідно договору № 35-1/02/09 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 06.02.2009р.
В силу статей 216, 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема, як відшкодування збитків.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Пункт 2 частини першої статті 225 Господарського кодексу України відносить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Отже, господарсько-правова відповідальність виникає в разі доведеності збитків, протиправності дій, безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями та виною.
З наданого позивачем договору про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт № 35-1/02/09 від 06.02.2009 р., укладеного між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна юридична компанія" (а.с. 28-31) слідує, що даний договір укладався з метою отримання позивачем юридичних послуг і робіт у здійснені передбачених законодавством дій щодо стягнення з селянського фермерського об'єднання "Володимирівське" заборгованості у сумі 53 865,65 грн. за договором № 349-04-2008 від 10.04.2008 р. та штрафних санкцій. Вартість зазначених робіт становить 2 700 грн., що передбачено пунктом 3.1. договору.
Згідно акта здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг від 16.02.2009р. (а.с. 33) позивач отримав обумовлені договором послуги (роботи), які оплачені ним в сумі 2 700 грн., що підтверджується платіжним дорученням №392 від 10.02.2009р. (а.с. 34).
Таким чином, в результаті протиправної поведінки відповідача, що полягає у неналежному виконанні прийнятих на себе зобов'язань за договором № 349-04-2008 від 10.04.2008 р., його вини в допущеному порушенні, позивачем укладено договір з метою отримання послуг (робіт) по здійсненню необхідних дій для стягнення з відповідача заборгованості, отримано такі послуги та проведено їх оплату.
Оцінивши наведені вище докази, які надані позивачем на підтвердження понесених збитків, господарський суд приходить до висновку про наявність повного складу вчиненого відповідачем правопорушення, шкідливим наслідком якого стало понесення позивачем додаткових витрат на суму 2 700 грн., що є збитками в розумінні статей 224, 225 Господарського кодексу України.
З огляду на викладене, а також враховуючи норми статті 623 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 700 грн. збитків заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги ТОВ “Тридента Агро” підлягають повному задоволенню на суму 80994,80 грн., з яких: 53 865,65 грн. основного боргу, пеня в сумі 12 090,35 грн., інфляційні витрати в сумі 53,87 грн., 3% річних в сумі 1 511,80 грн., 10 773,13 грн. штрафу та 2700 грн. збитків за надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт.
У відповідності до норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Селянського фермерського об'єднання "Володимирівське" (28500, Кіровоградська область, Долинський район, с. Гурівка, п/р 26004365614001 в "Приватбанк", м. Кіровоград, МФО 305750, ідентифікаційний код 13757207) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А; фактична адреса: 03040, м. Київ, вул. М. Стельмаха, 3, п/р 26004010042965 в ВАТ "Укрексімбанк" м. Києва, МФО 322313, ідентифікаційний код 25591321) - 80 994,80 грн., з яких 53 865,65 грн. основного боргу, пеня в сумі 12 090,35 грн., інфляційні витрати в сумі 53,87 грн., 3% річних в сумі 1 511,80 грн., 10 773,13 грн. штрафу та 2700 грн. збитків, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 809,94 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В. Тимошевська