Справа: № 810/4529/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
27 лютого 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Буд БЦ» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Буд БЦ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000522203/1214 від 20 березня 2013 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у лютому 2013 року посадовими особами Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС на підставі направлень на перевірку № 73, № 74 від 15 лютого 2013 року та № 84 від 22 лютого 2013 року, наказів Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС № 379 від 14 лютого 2013 року, № 466 від 21 лютого 2013 року, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Дзвоника М.І. від 16 січня 2013 року «Про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Еко-Буд БЦ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року» та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Буд БЦ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 970/22-3/35615320/31 від 04 березня 2013 року, в якому встановлено порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства, а саме: пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 135.2 ст. 135, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 102 711,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 102 711,00 грн.; абз. «б» п. 185.1 ст. 185, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно з яким об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу та встановлено відсутність реального здійснення операцій (безтоварність) по ланцюгу постачання від ТОВ «Еко-Буд БЦ» до ТОВ «Група компаній Еко» - контрагент-покупець, тобто вищевказані операції між контрагентами є безтоварними, а об'єкт оподаткування податком на додану вартість в загальній сумі 375 000,00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року - 375 000,00 грн., задекларований ТОВ «Еко-Буд БЦ» в декларації з ПДВ за серпень 2011 року відповідно та податкове зобов'язання з податку на додану вартість в періодах у загальній сумі 75 000,00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року - 75 000 грн., є такими, що не відповідають дійсності та вважаються відсутніми. Відповідно завищено податкове зобов'язання по ПДВ у загальній сумі 75 000 грн., в т.ч. за серпень 2011 року - 75 000 грн.; п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 75 000 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на 75 000 грн.
На підставі висновків акту перевірки Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522203/1214 від 20 березня 2013 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 102 711,00 грн., з яких: 102 711,00 грн. - за основним платежем, 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Буд БЦ» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 22 січня 2008 року, згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 241628.
Згідно з Довідкою про взяття на облік платника податків № 31 від 23 січня 2008 року, позивач взятий на облік у Білоцерківській об'єднаній ДПІ Київської області ДПС.
Згідно зі Свідоцтвом № 100096133 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач з 06 лютого 2008 року є платником ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2011 року ТОВ «Еко-Буд БЦ» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Група Компаній Еко», а саме: ТОВ «Еко-Буд БЦ» здійснювало постачання ТОВ «Група Компаній Еко» будівельних матеріалів.
Факт виконання укладених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи: довіреностями на отримання товару, видатковими накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року, карткою рахунку 361 у взаємовідносинах між ТОВ «Еко-Буд БЦ» та ТОВ «Група Компаній Еко».
Згідно з банківськими виписками від 08 серпня 2011 року, від 19 серпня 2011 року, від 26 серпня 2011 року, оплата за надані послуги по постачанню будівельних матеріалів проводилась протягом серпня 2011 року грошовими коштами.
Як вбачається з акту перевірки, відповідно до протоколів допиту свідка ОСОБА_6 від 06 серпня 2012 року, від 26 вересня 2012 року та від 30 жовтня 2012 року встановлено, що ОСОБА_6 не здійснював керівництво господарською діяльністю ТОВ «Група компаній Еко», а погодився на реєстрацію як директора ТОВ «Група компаній Еко» на пропозицію ОСОБА_7 за грошову винагороду близько 150 доларів США, за що ставив підписи на статутних документах, підписував пакет документів на відкриття банківських рахунків, підписував фінансово-господарську документацію, яка надавалась йому на підпис. Також зазначено, що ОСОБА_6 оформився директором ТОВ «Група компаній Еко» без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, а з метою отримання разової винагороди.
У зв'язку з наведеним старший слідчий з ОВС СУ 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Дзвоник М.І. виніс постанову від 16 січня 2013 року «Про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Еко-Буд БЦ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року».
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум валових витрат, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на протоколи допиту свідка ОСОБА_6 від 06 серпня 2012 року, від 26 вересня 2012 року та від 30 жовтня 2012 року, як на доказ правомірності прийнятого рішення, є необґрунтованими, оскільки жодним чином не доводять факт порушення позивачем норм податкового законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Отже, відповідачем не надані суду належні та допустимі докази в розумінні КАС України, а тому наведені обставини не беруться до уваги колегією суддів, як доказ порушення позивачем податкового законодавства.
Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена на підставі постанови слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, то відповідач не мав законних підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в межах кримінальної справи.
Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи, та не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2013 року у справі № К/9991/78497/12.
З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000522203/1214 від 20 березня 2013 року, оскільки суми валових витрат за відповідний період підтверджуються відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Буд БЦ» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.