17 лютого 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Наумчука М.І.,
суддів: Гончара В.П., Гримич М.К.,
Кадєтової О.В., Остапчука Д.О.,
розглянувши заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - громадська організація «Дачне товариство «Планета Плюс», про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння,
Прокурор Ленінського району м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - громадська організація «Дачне товариство «Планета Плюс», про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 08 серпня 2013 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року касаційні скарги Севастопольської міської ради та прокурора м. Севастополя відхилено. Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 08 серпня 2013 року залишено без змін.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
кримінальних справ надійшла заява заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року, з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: положень ст. 116, 118, 152, 155, п. 12 Перехідних положень ЗК України, а також Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 13 листопада 1975 року № 361 «Про встановлення нових районів у деяких містах Української РСР» та рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих від 08 вересня 1977 року № 3/93 «Про межі районів Севастополя».
Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2013 року у справі про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2013 року у справі про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року у справі про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року у справі про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Відповідно до п. l ч.1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових
рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Постановляючи ухвалу про відхилення касаційних скарг суд касаційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка перебувала у межах м. Севастополя та у складі комунальної власності і не спростували посилання третьої особи на те, що вказана земельна ділянка перебувала у державній власності і повноваженнями щодо розпорядження нею була наділена Севастопольська міська державна адміністрація.
Разом з тим, заявником надано копії ухвал, згідно яких Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками апеляційного суду про наявність підстав для визнання недійсним спірного державного акта про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки на користь держави, у зв'язку з тим, що відповідні правовстановлюючі документи було видано не уповноваженим на те органом.
Отже, наведені заявником доводи містять ознаки, які згідно вимог вищевказаної норми є підставами для перегляду судового рішення.
Перевіривши заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України.
Керуючись ст.ст. 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Допустити справу за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - громадська організація «Дачне товариство «Планета Плюс», про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року до провадження Верховного Суду України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Наумчук
Судді: В.П. Гончар
М.К. Гримич
О.В. Кадєтова
Д.О. Остапчук