05 березня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2013 року,
У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 81 863 грн 76 коп. як компенсацію за проведений спільно ремонт в квартирі АДРЕСА_1 та придбання меблів під час перебування сторонами у шлюбі.
В обґрунтування позову посилався на те, що в період з 07 серпня 1999 року по 21 січня 2011 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, яка є співвласником квартири АДРЕСА_1.
За час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти було проведено ремонтні роботи у вказаній квартирі та придбано меблі на загальну суму 163 727 грн 52 коп. З огляду на те, що шлюб між сторонами розірвано, а добровільно відповідач не повернула частину коштів, що належали їм на праві спільної сумісної власності та які були витрачені на проведення ремонтних робіт та придбання меблів позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 36 153 грн, що є частиною спільних коштів подружжя та були витрачені на проведення ремонту та придбання меблів.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням відповідач звернулася із касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції як помилково скасоване, мотивуючи свої доводи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши викладені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що ремонтні роботи та придбання меблів у квартирі АДРЕСА_1 проводилось за спільні кошти сторін, а відтак, позивач має право на відшкодування частини проведених затрат.
З такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується та вважає їх передчасними.
Судами встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 07 серпня 1999 року по 21 січня 2011 року.
За час перебування сторін в шлюбі в квартирі АДРЕСА_1, співвласником якої є відповідач по справі, її мати - ОСОБА_8 та брат відповідача - ОСОБА_9 було проведено ремонтні роботи та придбано меблі, що сторонами не заперечувалось.
Апеляційним судом встановлено, що сторонами за спільні кошти було проведено частину ремонтних робіт та придбано частину меблів у вказаній квартирі в розмірі 135 287 грн. 93 коп та 27 210 грн відповідно.
Стягуючи з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 коштів за проведення ремонтних робіт, суд апеляційної не врахував, що відповідно до абзацу 3 ст. 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власниками та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішується в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно із ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При цьому, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду, викладених в п. п. 22, 23 постанові «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Судом апеляційної інстанції не враховано і те, що поділ майна подружжя можливе лише у випадку його наявності, при цьому суд апеляційної інстанції зазначеного не встановив.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судове рішення підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2013 року скасувати.
Справу направити до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді:А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
В.А. Нагорняк