22 січня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого: Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л.,
Мартинюка В.І.,
Мостової Г.І.,
Остапчука Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання правочину недійсним, визнання права власності і витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційними скаргами ОСОБА_5 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року,
У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання правочину недійсним, визнання права власності і витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позову посилався на те, що він та його мати - ОСОБА_8, тривалий час проживали з ОСОБА_9 однією сім'єю понад п'ять років до його смерті, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, мати позивача постійно турбувалась про ОСОБА_9, оскільки останній страждав на психічну хворобу і був інвалідом з дитинства, проживав в їх квартирі, готувала йому їсти, купувала одяг. Після смерті батьків ОСОБА_9, останній приватизував квартиру та здавав її у найм, частину коштів від пенсії та від оренди квартири він віддавав ОСОБА_8 для ведення спільного господарства, речі і документи зберігав у ОСОБА_8 Після смерті ОСОБА_9 ОСОБА_8 звернулась до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, після якої позивач прийняв спадщину. У зв'язку з тим, що позивач також проживав однією сім'єю з ОСОБА_9, він також має право на спадщину за останнім, оскільки вважав, що відповідачі шахрайським способом заволоділи спірною квартирою, на час укладання договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_9 два місяці як помер, внаслідок чого вважав угоди з продажу-купівлі квартири недійсними, що спричинило виникнення спору про право, а не встановлення факту проживання однією сім'єю, а позивач відносить себе до четвертої черги спадкоємців.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року; визнати недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20 жовтня 2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за № 2150; визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на зазначену квартиру та витребувати її від ОСОБА_6
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20 жовтня 2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за законом на вищевказану квартиру та витребувано спірну квартиру від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційних скаргах ОСОБА_5 та представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просять рішення суду апеляційної інстанції скасувати, із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні в позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання однією сім'єю позивача, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не знайшов свого підтвердження належними доказами, позивач не мав інтересу до спірної квартири, оскільки не приймав участь в судових засіданнях за заявами його покійної матері, зважаючи, що позивач не є власником спірного майна, а тому не є належним позивачем у заявлених ним позовних вимогах, в обраний ним спосіб правового захисту про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, стороною в яких він не був, а відповідачі на час укладання договорів не знали і не могли знати, що квартира була вперше відчужена особою, яка не мала на це право.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що показами свідків підтверджується факт проживання позивача, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 однією сім'єю з 1995 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року за адресою: АДРЕСА_2, а в спірній квартирі проживав свідок ОСОБА_13, після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняла мати позивача ОСОБА_8, після смерті якої спадщину прийняв її син, позивач по справі, цивільна правоздатність ОСОБА_9 припинилася у момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 року, у зв'язку із чим він не міг особисто підписати договір купівлі-продажу 20 жовтня 2009 року, вважав, що відповідач ОСОБА_6 придбала спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 17 грудня 2009 року у відповідача ОСОБА_5, який не мав права її відчужувати, то позивач, який прийняв спадщину після смерті своєї матері, має право витребувати це майно від відповідача ОСОБА_6 згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.
Судами встановлено, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складалася із квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2009 року ОСОБА_9 продав ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.
Згідно з договором купівлі-продажу від 17 грудня 2009 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 вищевказану квартиру.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 січня 2010 року встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_8 із ОСОБА_9 (а.с. 21-22). На підставі зазначеного рішення ОСОБА_8 звернулась із заявою до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 (а.с. 19-20), проте на спірну квартиру свідоцтво про право на спадщину не отримала, оскільки згідно з довідкою форми № 3 у зазначеній квартирі зареєстрована ОСОБА_6
02 листопада 2010 року апеляційним судом м. Києва вказане рішення скасовано, а заяву ОСОБА_8 залишено без розгляду, оскільки виник спір про право.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2011 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Головне управління юстиції в м. Києві, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу квартири та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_5 про визнання добросовісним набувачем квартири в частині задоволення первісного позову ОСОБА_8 скасовано і залишено позовні вимоги у цій частині без розгляду, а в частині позовних вимог ОСОБА_6 ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено (а.с. 27-28).
Підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 було те, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_8 залишені без розгляду, а позовні вимоги ОСОБА_6 є похідними від вимог ОСОБА_8, отже зустрічний позов не містить вимог про захист порушеного права, і суперечить вимогам ст. ст. 3, 4 ЦПК України.
ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
ОСОБА_4 є сином ОСОБА_8 та єдиним спадкоємцем після її смерті, в установленому законом порядку прийняв після неї спадщину.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Вирішуючи спір, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, доводів відповідачів належним чином не перевірив, при встановленні факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до дня смерті, не врахував положення ст. 3 СК України, відповідно до якої сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, а також те, що сім'я створюється на підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства та залишив поза увагою, що позивач та померлий ОСОБА_9 зареєстровані за різними адресами, спірна квартира до складу спадщини померлого ОСОБА_9 не увійшла, за життя ОСОБА_8 права на неї не набула та до складу спадкового майна її не увійшла, ОСОБА_4 в частині вказаної квартири не є спадкоємцем, внаслідок чого дійшов помилкових висновків.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначивши, які правовідносини випливають із встановлених обставин справи, застосувавши до спірних правовідносин норму закону, яка підлягала застосуванню, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він проживав разом з померлим ОСОБА_9 до дня його смерті однією сім'єю не менше як п'ять років, він не є власником спірного майна, тому є неналежним позивачем у заявлених ним позовних вимогах та в обраний ним спосіб правового захисту про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири.
За таких обставин відповідно до ст. 339 ЦПК України ухвалене у справі судом апеляційної інстанції рішення підлягає скасуванню, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги ОСОБА_5 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року скасувати, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2013 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
В.І. Мартинюк
Г.І. Мостова
Д.О. Остапчук