05 березня 2014 року Справа № 93105/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської обл. до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пустомитівському районі Львівської обл. про зобов'язання включити для відшкодування до щомісячних актів звірок виплачені суми пенсій,-
27.02.2012р. позивач Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України в Пустомитівському районі Львівської обл. звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пустомитівському районі Львівської обл. включити в Акти звірки з вересня 2011 року по січень 2012 року виплачену пенсію гр.ОСОБА_3 на загальну суму 4015 грн. 68 коп. (а.с.2-4).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. в задоволенні заявленого Управлінням ПФ України в Пустомитівському районі Львівської обл. позову відмовлено (а.с.33-35).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач Управління ПФ України в Пустомитівському районі Львівської обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та винести нову постанову, якою заявлений позов задоволити (а.с.38-41).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що апелянтом обрано вірний спосіб захисту своїх прав, при цьому судом не з'ясовані правові відносини сторін і не враховано неможливість стягнення на централізованому рівні виплачених спірних сум, що не включені у акти звірок.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, що мав місце у серпні 1983 року під час виконання ОСОБА_3 службових обов'язків (роз'єднання шлангу, яким подався штукатурний розчин, який облив обличчя ОСОБА_3), що відноситься до травм, які настали внаслідок трудового каліцтва, Управління ПФ України в Пустомитівському районі Львівської обл. виплатило пенсію по інвалідності.
Факт заподіяння травми, що призвела до інвалідності зазначеного громадянина та одержання пенсії, відповідач не заперечує.
Виплачена сума пенсії була включена у Списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з вересня 2011 року по січень 2012 року. Сума 4015 грн. 68 коп. (за вересень 2011 року - 775 грн. 92 коп., за жовтень 2011 року - 796 грн. 23 коп., листопад 2011 року - 796 грн. 23 коп., грудень 2011 року - 812 грн. 48 коп., січень 2012 року - 834 грн. 82 коп.) була включена до Акту звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності.
Однак відповідач не прийняв до відшкодування виплачену пенсію; відмова останнього від виконання вищевказаний дій зумовлена тим, що нещасний випадок із ОСОБА_3 не підтверджений належно складеним актом Н-1.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, затв. постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003р., не врегульовує спірних відносин, оскільки встановлені ним правила розраховані на відсутність спору.
При цьому виниклий спір має вирішуватися в судовому порядку шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірок.
Колегія суддів наведені висновки суду першої інстанції вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Факт нещасного випадку потерпілої ОСОБА_3 підтверджується актом за формою Н-1 (а.с.21-22).
Згідно матеріалів пенсійної справи за спірний період потерпілій ОСОБА_3 виплачено пенсію на загальну суму 4015 грн. 68 коп. (а.с.5, 6-20).
В частині заявлених вимог про відшкодування пенсій громадянам колегія суддів враховує, що згідно ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст.4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (ст.12 Основ).
За пенсійним страхуванням згідно зі ст.25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до п.4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У ч.4 ст.26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 2 ст.7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.04.2001р., встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій якої виник спір.
За змістом ч.2 ст.2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом «а» ст.27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до п.3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 п.3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абз.7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст.21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Стосовно правильності обраного Управлінням ПФ України в Пустомитівському районі Львівської обл. способу захисту (відновлення) порушеного права колегія суддів зазначає, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затв. постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 5-4/4 від 04.03.2003р., не врегульовує спірних правовідносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірок розрахунків розраховане на відсутність спору. У разі незгоди щодо підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції.
Позивач на свій розсуд визначає способи захисту порушеного права, в даному випадку останній просив зобов'язати відповідача включити до актів щомісячної звірки витрати на виплату пенсії по інвалідності; під час розгляду справи пенсійний орган вказані вимоги не змінював і не уточнював.
Із урахуванням наведеного, аналізуючи правові норми, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем обраний невірний спосіб захисту свої прав.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, наведені обставини та положення чинного законодавства вказують на безпідставність і необґрунтованість заявленого позову, через що позовні вимоги задоволенню не підлягають з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. в адміністративній справі № 2а-1829/12/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.В.Костів
Н.В.Савицька