31 січня 2014 року , об 11-20 годині,Справа № 808/2286/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,
за участю секретаря Передерій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя
справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово-технічних виробів»
до державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ) була проведена позапланова документальна перевірка ПАТ «Запорізький завод гумово-технічних виробів» (далі - ПАТ «ЗЗГТВ») з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток й податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Левіс Компані» за період з 01.09.2009 по 30.06.2010.
14.01.2013 позивач отримав акт №2967/2214/00152371 від 24.12.2012, складений за результатами даної перевірки. 01.02.2013 ПАТ «ЗЗГТВ» отримав податкові повідомлення-рішення від 30.01.2013 №0000022214 та №0000032214, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 708 805 гривень й з податку на додану вартість у сумі 439 077,5 гривень - відповідно.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки і вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки на виконання умов договору між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані» були оформлені первинні бухгалтерські документи, відповідно до яких перевезення сировини здійснювалось ПАТ «ЗЗГТВ» самостійно, сировина отримувалась на складі виробника за довіреностями, які були видані ТОВ «Левіс Компані» особисто особам, що її отримували - водіям ПАТ «ЗЗГТВ». Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриману сировину проводились у безготівковій формі.
ДПІ були досліджені первинні бухгалтерські документи, які були надані до перевірки та підтверджують реальність виконання правочину між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані» - видаткові накладні, доручення, платіжні банківські документи.
Висновки акту позапланової документальної перевірки є такими, що суперечать приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в України» від 16.07.1999р. №996-ХІV (далі - Закон № 996), оскільки підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують здійснення господарських операцій.
У період здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Левіс Компані» інформація щодо реєстрації останнього у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій свідчила про цілковиту право- та дієздатність, а тому таку інформацію позивач мав право вважати достовірною.
Крім того, у перевіряємому періоді ТОВ «Левіс Компані» було зареєстроване як платник ПДВ. Податковим органом не встановлено неправильного оформлення податкових накладних, невідповідність їх змісту проведеним господарським операціям між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані».
Отримані ПАТ «ЗЗГТВ» податкові накладні відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97), тому у податкового органу відсутні підстави вважати їх неотриманими, недійсними тощо.
Крім того, податкова декларація з ПДВ за листопад 2009 року була подана ПАТ «ЗЗГТВ» до ДПІ 16.12.2009, а акт перевірки №2967/2214/00152371 складено ДПІ 24.12.2012. Таким чином, встановлення податковим органом завищення податкового кредиту по ПДВ за листопад 2009 року здійснено поза межами строку давності (1095 днів).
Як зазначено в акті, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Враховуючи викладене, правочини нібито укладені між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані» не спричинили реального настання юридичних наслідків.
У акті перевірки зазначено, що постановою слідчого СУ ГУМВС України у Запорізькій області від 21.05.2012 порушено кримінальну справу за ст. 205 Кримінального кодексу України відносно осіб, що створили ТОВ «Левіс Компані». Проте наявність постанови слідчого про порушення кримінальної справи не є достатнім обґрунтуванням нікчемності правочину, укладеного між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані».
Податковим органом самостійно встановлюється в акті перевірки невідповідність правочинів ПАТ «ЗЗГТВ» вимогам чинного законодавства попри принцип презумпції правомірності правочину, закріплений ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України.
Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
Перевіряючими не було обґрунтовано і належним чином не доведено, що правочини між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані» порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
На підставі викладеного позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2013 №№ 0000022214, 0000032214.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримують і просять його задовольнити з підстав, зазначених в позові.
Відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, зазначивши в запереченнях, що від ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя отримано листа № 2531/7/23-011 від 10.09.2010, згідно з яким ТОВ «Левіс Компані» листом № 7612/10 від 03.08.2010 повідомило про неможливість надання первинних бухгалтерських документів у зв'язку з викраденням їх при неустановлених обставинах, по факту чого Ленінським РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області порушено кримінальну справу.
Листом №412/7/23 від 18.02.2011 ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя повідомило, що ТОВ «Левіс Компані» перебуває на обліку у ДПІ у Бабушкінському районі м Дніпропетровська. Від останньої отримано акт № 1140/23-3/35595619 від 15.12.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, оскільки ТОВ «Левіс Компані» має стан -16- припинено (ліквідовано, закрито). Основний вид діяльності підприємства - 51.43.1 - оптова торгівля електропобутовими приладами. ТОВ «Левіс Компані» було зареєстровано як платник ПДВ, проте свідоцтво платника анульовано 14.02.2011. Згідно з актом, остання звітність - декларація з податку на прибуток підприємства за два квартали 2011 року, а декларація з податку на додану вартість за лютий 2011 року не визнана як податкова й має статус «до відома».
Згідно з постановою слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області, 21.05.2012 порушено кримінальну справу за ст.205 Кримінального кодексу України відносно осіб, які створили ТОВ «Левіс Компані». У постанові зазначено, що ТОВ «Левіс Компані» створено для приховування незаконної діяльності, яка виразилася у конвертації грошових коштів з безготівкової форми у готівку, а також транзит таких коштів. Органами досудового слідства встановлено, що ТОВ «Левіс Компані» створено без наміру здійснювати господарську діяльність. Реєстраційні документи та печатка ТОВ «Левіс Компані» використовувались для складання фіктивних договорів та первинної документації на суму від 1000 до 500 000 гривень по кожній операції, що дає підставу для перерахування даних грошових коштів по розрахункових рахунках на рахунки інших підприємств. В результаті незаконної діяльності ТОВ «Левіс Компані» сума несплачених податків склала 10 727 806,02 гривень.
Дані факти свідчать про непідтвердження факту поставки товарів за перевіряємий період від ТОВ «Левіс Компані» на ПАТ «ЗЗГТВ».
Позивач отримав видаткові та податкові накладні від ТОВ «Левіс Компані» і перераховував кошти в адресу ТОВ «Левіс Компані» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Єдиною метою проведення документування фактично нездійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодінням державним майном. Несплачений підприємством ПАТ «ЗЗГТВ» податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового кредиту з ПДВ є дохідною частиною державного бюджету та власністю держави.
Оскільки проведені операції з поставки ТОВ «Левіс Компані» товару на ПАТ «ЗЗГТВ» не підтверджені, то товари, на які зазначений постачальник виписав первинні документи в адресу ПАТ «ЗЗГТВ», фактично не поставлялись ТОВ «Левіс Компані» на ПАТ «ЗЗГТВ».
06.03.2013 ДПІ отримано службового листа начальника СВ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДІІС №342/09-07 від 04.03.2013, згідно з яким, до СВ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя надійшов акт №2967/2214/00152371 від 24.12.2012 «Про результати позапланової документальної перевірки ПАТ «Запорізькій завод гумово-технічних виробів» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Левіс Компані» за період з 01.09.2009 по 30.06.2010».
За результатами розгляду вказаного акту до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення №32013080020000021, що кваліфікується за ст.212 Кримінального кодексу України, відносно службових осіб ПАТ «ЗЗГТВ», які в період з 01.09.2009 по 30.06.2010, діючи умисно, при взаємовідносинах з ТОВ «Левіс Компані» умисно ухилились від сплати ПДВ на суму 453 639 гривень, а також від сплати податку на прибуток на суму 567 044 гривень.
Відповідачем отримано ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2013 у справі ЄУ №332/512/13 за матеріалами кримінального провадження, 26.11.2012 внесеного до ЄРДР за №12013080030000062, за підозрою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, щодо прийняття рішення у створенні фіктивних підприємств (ТОВ «Левіс Компані», ТОВ «ОЛВЕН ГРУП») з метою прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів в готівкові.
Відповідач вважає висновки, викладені у акті перевірки такими, що відповідають нормам чинного законодавства. На підставі вищевикладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке:
судом встановлено, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, правонаступником якого є ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, було проведено позапланову документальну перевірку ПАТ «ЗЗГТВ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток і податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Левіс Компані» за період з 01.09.2009 по 30.06.2010, результати якої викладено в акті №2967/2214/00152371 від 24.12.2012.
30.01.2013, на підставі вказаного акту, ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000022214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 708 805 гривень, у т.ч. 567 044 гривень за основним платежем, 141 761 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000032214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 439 077,5 гривень, у т.ч. 351 262 гривень за основним платежем, 87 815,5 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судом встановлено, що 16.11.2009 між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані» було укладено договір поставки товару №8 (т. 1 а.с. 58-59), на виконання умов якого були оформлені первинні бухгалтерські документи: видаткові та податкові накладні (т.1 а.с. 60-165); подорожні листи вантажного транспорту, реєстр платіжних доручень (т.1 а.с. 166-206).
Факт здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами також підтверджується прибутковими ордерами складу сировини ПАТ «ЗЗГТВ», заявками про проведення випробувань сировини, сертифікатами якості від виробника, копіїми митних декларацій на імпортовану сировину (т. 2 а.с. 149-240), довіреностями (т.4 а.с. 8, 12, 17, 21, 28, 31, 36, 37; 38 39 - звор. бік; 41, 43).
Судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Промислово-фінансова група «НАФТАХІМ», ТОВ «ТК «РОНДО», ТОВ «Міра», ПП «Форвард», ТОВ «Інтерпластмодерн», дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Титан-Дніпро» та ТОВ «Левіс Компані» підтверджено первинними документами (т.3 а.с. 242-250, т.4 а.с. 1-55) та відповідями й довідками ДПІ різних регіонів, які проводили перевірку контрагентів щодо взаємовідносин з останнім (т.4, а.с.80, 126-131, 136-145).
Судом також встановлено, що, згідно з довідкою від 20.02.2012 №59/2301/00152371, ДПІ було встановлено реальність здійснення господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Левіс Компані» за результатами проведення зустрічної перевірки ПАТ «ЗЗГТВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Буд ВорК», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2008 по день підписання довідки; ТОВ «Строй Вінд» й ТОВ «Левіс Компані», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009 по день підписання довідки (т. 2, а.с. 19-22).
Зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю позивача встановлено на підставі документів, підтверджуючих використання придбаної у ТОВ «Левіс Компані» сировини у виробництві продукції: накладних на внутрішнє переміщення, актами списання ТМЦ у виробництво, звітами про випуск продукції, видатковими накладними, довіреностями, звітами про виробництво промислової продукції (робіт, послуг), звітом про обіг номенклатури ( т. 3 а.с. 1-228).
Перевіркою було встановлено, що, станом на 30.06.2010, кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Левіс Компані» складала 717 126,29 гривень (т.1 а.с. 39).
Крім того, ПАТ «ЗЗГТВ» завищено суму валових витрат на 2 268 176 гривень, в тому числі по періодах : за 2009 рік на 511 884 гривні, за І квартал 2010 року на 931 149 гривень, за І півріччя 2010 року на 1 756 292 гривні (т. 1 а.с. 34).
Також позивачем занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на 567 044 гривні, в тому числі по періодах: за 2009 рік на 127 971 гривню, за І квартал 2010 року на 232 787 гривень, за І півріччя 2010 року на 439 073 гривні (т. 1 а.с.49).
Згідно з п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (у редакції Закону № 2156-VI від 27.04.2010, який набрав чинності 19.05.2010, далі - Закон №334), «валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».
Таким чином, розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств передбачає формування валових витрат підприємства лише за умови наявності розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом встановлено, що відповідачем були досліджені первинні бухгалтерські документи ПАТ «ЗЗГТВ», які були надані до перевірки та підтверджують реальність виконання правочину між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані»: видаткові та податкові накладні, доручення, платіжні банківські документи.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону № 996 (у редакції Закону N 3422-IV від 09.02.2006, який набрав чинності 01.01.2007), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи, оформлені між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані», відповідають зазначеним вимогам щодо складання, змісту та обсягу господарських операцій, повноважень посадових осіб, відповідальних посадових осіб за здійснення господарських операцій та правильності їх оформлення.
Згідно з п. 1.2 розд. 1, п.п. 2.2, 2.15 розд. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (у редакції від 24.05.1995), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення».
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Судом встановлено, що у ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя не виникло сумнівів щодо реєстрації ТОВ «Левіс Компані» як юридичної особи та як платника ПДВ в період здійснення позивачем господарських операцій з останнім, що підтверджується вищезазначеною довідкою відповідача (т. 2 а.с. 19-22).
Згідно з актом, перевіркою було встановлено, що ПАТ «ЗЗГТВ» безпідставно включив до складу податкового кредиту за період з 01.09.2009 по 30.06.2010 суму ПДВ по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Левіс Компані» у розмірі 453 639 гривень, в тому числі по періодах: листопад 2009 року в сумі 8 450 гривень, грудень 2009 року в сумі 93 927 гривень, січень 2010 року в сумі 27 232 гривень, лютий 2010 року в сумі 32 777 гривень, березень 2010 року в сумі 104 093 гривень, квітень 2010 року в сумі 82 213 гривень, травень 2010 року в сумі 27 277 гривень, червень 2010 року в сумі 77 670 гривень (т.1 а.с.44).
Згідно з абз.абз. 1-3 пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону № 168/97 (у редакції Закону N 2275-VI від 20.05.2010, який набрав чинності 16.06.2010), «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)».
Згідно з абз.абз. 1, 3 пп. 7.2.3, абз. 1 пп.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97, «податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону».
Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону №168/97, «будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку».
Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2, абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідачем не було встановлено неправильність оформлення податкових накладних, невідповідність їх змісту проведеним господарським операціям між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані». Отримані ПАТ «ЗЗГТВ» податкові накладні відповідають вимогам Закону Закону №168/97, тому у податкового органу були відсутні підстави вважати їх неотриманими, недійсними тощо.
Відповідно до абз. 1 п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України (у редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011, який набрав чинності 18.01.2013 та який діяв на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пп. 4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 (у редакції Закону N 1617-VI від 24.07.2009, який набрав чинності 05.08.2009 та який діяв на дату подання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року), податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Аналогічні норми містяться у Податковому кодексу України станом на час його прийняття - 02.12.2010.
Відповідно до п.202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням певних особливостей. Згідно з п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Судом встановлено, що 16.12.2009 податкова декларація з ПДВ за листопад 2009 року була подана ПАТ «ЗЗГТВ» до ДПІ (вих. від 16.12.2009, т. 1 а.с. 216-217).
Оскільки акт перевірки №2967/2214/00152371 складено ДПІ 24.12.2012, тому встановлення завищення ПАТ «ЗЗГТВ» податкового кредиту по ПДВ за листопад 2009 року здійснено поза межами строку давності (1095 днів) - п.102.1 ст.102 ПКУ.
Акт перевірки містить висновок про непідтвердження факту поставки товарів за перевіряємий період від ТОВ «Левіс Компані» на ПАТ «ЗЗГТВ». Тому правочини, укладені між зазначеними підприємствами визнано податковим органом нікчемними, оскільки вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (т.1 а.с. 40,41).
Відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (у редакції Закону N 2257-VI від 14.05.2010, який набрав чинності 08.06.2010), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 даного кодексу, «недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю».
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, «нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення».
Згідно зі ст. 228 ЦК України, «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним».
Цивільний кодекс України при встановлених підставах та умовах визнання правочинів недійсними чітко визначає й правові наслідки недійсності вчиненого правочину у вигляді двосторонньої реституції, тобто відновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення правочину, повернення або відновлення матеріальних цінностей в натурі, а не нарахування додаткових податкових зобов'язань платнику податків.
В акті перевірки зазначено, що постановою слідчого СУ ГУМВС України у Запорізькій області від 21.05.2012 порушено кримінальну справу за ст. 205 Кримінального кодексу України відносно осіб, що створили ТОВ «Левіс Компані». Проте наявність постанови слідчого про порушення кримінальної справи не є достатнім обґрунтуванням нікчемності правочину, укладеного між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані».
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 62 Конституції України, «особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу».
Зазначена норма поширюється на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати i податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, при цьому контролюючий орган зобов'язаний довести в установленому порядку факт невiдповiдностi задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Відповідач самостійно встановив в акті невідповідність правочинів ПАТ «ЗЗГТВ» вимогам чинного законодавства, попри принцип презумпції правомірності правочину, закріплений ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне задоволення ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника-фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети, зазначеної у диспозиції ст. 228 ЦК України, для фізичної особи-посадової особи підприємства тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Ці обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законами, а не актами, які б факти в цих актах не були відображені.
Відповідно до абз. 3 п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними», «відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину».
Згідно з п. 18 даної Постанови, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 20 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік прав податкових органів, відповідно до якої останнім не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.
Одними з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, «господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині».
Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним:
- невідповідністю його змісту закону.
- наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
- укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Судом встановлено, що відповідачем не було обґрунтовано і належним чином доведено, що правочини між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані» порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
Крім того, є сталою позиція Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України щодо відповідальності суб'єктів господарювання. Вона полягає в тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення.
Аналогічні висновки надав і Європейський суд по правам людини, зокрема, у справах «Інтерсплав проти України», «БУЛВЕС АД проти Болгарії», «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії».
Позивачем були надані усі докази того, що придбання сировини у ТОВ «Левіс Компані» фактично відбулось, що придбана сировина використана позивачем у власній господарській діяльності з метою вироблення продукції та її продажу.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, «вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою».
Таким чином, наявність кримінального провадження та навіть обвинувального вироку стосовно деяких фізичних осіб не спростовує доказів фактичного здійснення господарської операції придбання позивачем сировини у ТОВ «Левіс Компані» та її подальшого використання у господарській діяльності позивача.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».
На підставі викладеного, суд вважає, що висновки акту перевірки №2967/2214/00152371 від 24.12.2012 є необгрунтованими, а податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі зазначеного акту, є протиправними й підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 30.01.2013 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС у відношенні публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово-технічних виробів»:
№ 0000022214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 708 805 гривень, у т.ч. 567 044 гривень за основним платежем, 141 761 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0000032214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 439 077,5 гривень, у т.ч. 351 262 гривень за основним платежем, 87 815,5 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Запорізький завод гумово-технічних виробів» судові витрати у розмірі 2294 (двох тисяч двохста дев'яноста чотирьох) гривень.
Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Матяш