24 лютого 2014 року м. Київ справа № 800/102/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Кравцов О.В., перевіривши на предмет відповідності вимогам чинного законодавства матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Президента України Януковича Віктора Федоровича про зобов'язання вчинити певні дії,-
18 лютого 2014 року позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента України Януковича Віктора Федоровича, в якому просила зобов'язати Президента України виконати обов'язки гаранта додержання права громадянки України ОСОБА_1 як споживача електричної енергії на вибір постачальника електричної енергії, а саме: видати указ чи розпорядження згідно повноважень Президента України, зазначених в частині третій статті 106 Конституції України про забезпечення поновлення порушеного законного права споживача електричної енергії на вибір постачальника електричної енергії.
Перевіривши матеріали позовної заяви на предмет відповідності нормам статей 105, 106, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступних висновків.
Частиною четвертою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 1711 КАС України.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У контексті з положеннями частини першої статті 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах при здійсненні суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Проте, позивачкою не зазначено які саме дії відповідача, при здійсненні владно-управлінських функцій, спричинили порушення її прав у публічно-правових відносинах.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Частиною четвертою статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною четвертою статті 105 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Як вбачається з позову, вказані в ньому вимоги є нечіткими та незрозумілими, оскільки залишається не зрозумілим які саме обов'язки як гарант додержання прав громадян України повинен виконати Президент України.
Крім того, частиною п'ятою статті 1711 КАС України встановлено, що Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може:
1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині;
2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії.
Визначений перелік повноважень Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції є вичерпним.
З наведеного слідує, що вимогам позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, повинні передувати вимоги про визнання дій чи бездіяльності відповідача протиправними (неправомірними). В позовній заяві позивачка просить суд зобов'язати відповідача видати указ чи розпорядження, згідно повноважень Президента України, зазначених в частині третій статті 106 Конституції України. Дана вимоги не відповідає змісту вимог, що можуть бути заявлені до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції.
Отже, позивачці необхідно привести позовні вимоги у відповідність до вимог статті 106 КАС України, з урахуванням положень статті 1711 КАС України, зазначити обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, вказавши конкретні порушені права позивачки, як суб'єкта правовідносин, у яких виник спір, з боку Президента України, належним чином обґрунтувати позовні вимоги.
Також необхідно зазначити, що частиною третьою статті 106 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків коли його не належить сплачувати.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 8 Закону України від 16 січня 2014 року N 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон N 719-VII) мінімальна заробітна плата з 1 січня 2014 року становить 1218 грн.
Таким чином, при поданні до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру необхідно сплатити судовий збір у розмірі 73 грн. 08 коп.
Між тим, позивачка просить звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на пункт 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ (надалі - Закон № 3674-VІ), вказавши лише те, що звертається до суду за захистом порушеного законного права споживача електричної енергії.
Пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України № 3674-VІ передбачено, що від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023 - XII споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
В даному випадку позивачка звернулася з позовною заявою до Президента України про зобов'язання вчинити певні дії, а не з позовом, що пов'язаний з порушенням прав споживача.
З урахуванням викладеного, необхідно додати документ про сплату судового збору або докази про звільнення від сплати такого збору.
Відповідно до частини першої статті 108 КАС, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Отже, позовна заява ОСОБА_1 до Президента України Януковича Віктора Федоровича про зобов'язання вчинити певні дії підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 17, 105, 106, 108, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Президента України Януковича Віктора Федоровича про зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
2. Надати позивачці строк до 12 березня 2014 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
3. Роз'яснити позивачці, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і не підлягає оскарженню.
Суддя О.В. Кравцов