"17" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/75345/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.
за участю секретаряГончар Н.О.
та представників сторін: від позивача Стельмащук А.В.
від відповідачаГеращенко С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуКиївської регіональної митниці
на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012
у справі № 2а-5453/12/2670
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія»
доКиївської регіональної митниці
проскасування податкового повідомлення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінергія» звернулося до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень до нього) до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення № 63 від 22.08.2008 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача (Київської регіональної митниці) його правонаступником - Київською міжрегіональною митницею Міндоходів.
Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- Київською регіональною митницею було проведено перевірку дотримання ТОВ «Сінергія» вимог законодавства України з питань митної справи за період з 08.11.2005 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт за № 9/8/100000000/31241685 та доповнення до нього № 1 від 16.07.2008;
- даною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.267 Митного кодексу України, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту «б» п.2.1 ст.2 Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27 вересня 2006 року № 821, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 979 632, 69 грн.;
- відповідач дійшов висновку про наявність вказаних порушень з боку позивача з огляду на встановлені перевіркою факти невключення позивачем при ввезенні на митну територію України фільмокопій до бази оподаткування податком на додану вартості роялті за право на кінопоказ фільмів та вартості послуг на субтитрування фільму, що призвело до заниження податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість;
- за наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення форми «Р» № 63 від 22.06.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 935 385,41 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 467 692,71 грн.
Судами попередніх інстанцій також встановлено наступне:
- позивач на підставі генеральних договорів, укладених з компанією-правовласником ЗАТ «Вест» (Російська Федерація), отримав права на демонстрацію (публічний показ) кінофільмів на кіноплівці формату 35 мм в загальнодоступних кінотеатрах з отриманням з глядачів плати за перегляд. Умовами вказаних угод передбачено, що за права, отримані за договором, користувач за кожний із фільмів сплачує правовласнику винагороду від отриманого доходу користувача, зменшеного на величину документально підтверджених витрат;
- між ТОВ «Сінергія» та ЗАТ «Вест» були укладені договори купівлі-продажу фільмокопій, за умовами яких АТ «Вест» продало, а ТОВ «Сінергія» придбало товар, а саме: проявлену позитивну плівку шириною 35 мм із записом кінофільмів, права на демонстрацію (публічний показ) яких були передані позивачу на підставі генеральних договорів;
- позивач на підставі ліцензійних договорів, укладених з компанією-правовласником «CP MEDIA Limited» (Кіпр), придбав виключні майнові права на демонстрацію (публічний показ) фільмів в загальнодоступних кінотеатрах з отриманням з глядачів плати за перегляд, за умовами яких в якості винагороди за майнові права, передані за договором правовласником позивачу, останній зобов'язується сплачувати правовласнику роялті;
- між ТОВ «Сінергія» та ЗАТ «Централ Партнершип» (Російська Федерація) були укладені договори поставки фільмокопій, за умовами яких позивач отримав кінофільми у форматі Dolby Digital на кіноплівці 35 мм, права на демонстрацію (публічний показ) яких були йому передані на підставі ліцензійних договорів.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Сінергія» та ТОВ «Субтитри» (юридичною особою за законодавством Російської Федерації) був укладений договір № 22/с від 06.11.2007 на виготовлення субтитрів фільмокопії «Викуп», за умовами якого ТОВ «Субтитри» зобов'язується здійснити субтитрування фільмокопії, а позивач зобов'язується здійснити оплату виконаних робіт.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що, оскільки сплата роялті, що сплачувалось позивачем на підставі ліцензійних договорів, не була умовою договорів продажу фільмокопій, не впливала на оцінювання цього товару, а витрати позивача з субтитрування фільмокопії «Викуп», що сплачені позивачем на користь ТОВ «Субтитри», ні прямо, ні опосередковано не сплачувались на користь продавця фільмокопій, то зазначені витрати не повинні включатися для цілей оподаткування до митної вартості фільмокопій, як імпортованого позивачем товару.
З наведеними висновками судів попередніх інстанцій погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Законом України «Про кінематографію» поняття «фільмокопія» визначено як примірник фільму, виготовлений із застосуванням вихідних матеріалів фільму.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.
Відповідно до п.1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
При визначенні митної вартості згідно зі статтею 267 Митного кодексу України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зокрема, відповідно до п.3 ч.2 ст.267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості серед таких витрат до ціни додаються роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
З аналізу наведених норм слідує, що роялті враховується при визначенні митної вартості оцінюваних товарів у тому випадку, коли покупець сплачує їх як умову продажу оцінюваних товарів.
Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши укладені позивачем договори та вимоги чинного законодавства, дійшли обґрунтованого висновку, про те, що сплата позивачем роялті на користь компаній-правовласників не є умовою продажу фільмокопій, які поставлялися на митну територію України за вищевказаними договорами купівлі-продажу та поставки. За таких обставин суми роялті не повинні враховуватися при визначенні митної вартості фільмокопій, поставлених за договорами купівлі-продажу фільмокопій та договорами поставки фільмокопій, для цілей нарахування податку на додану вартість вказаних товарів.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Сінергія» та ТОВ «Субтитри» (юридичною особою за законодавством Російської Федерації) був укладений договір № 22/с від 06.11.2007 на виготовлення субтитрів фільмокопії «Викуп», за умовами якого ТОВ «Субтитри» зобов'язується здійснити субтитрування фільмокопії, а позивач зобов'язується здійснити оплату виконаних робіт.
Фільмокопія «Викуп» імпортувалася на митну територію України за договором поставки №ПФ-07-056 від 31.10.2007, укладеним між ТОВ «Сінергія» та ЗАТ «Централ Партнершип».
Оскільки митним органом не надано доказів на підтвердження того, що плата за виконані роботи з субтитрування фільмокопії «Викуп» була здійснена позивачем на користь ЗАТ «Централ Партнершип» через третіх осіб або на пов'язаних з ним осіб, тому є обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що витрати на субтитрування не повинні враховуватись при визначенні митної вартості фільмокопії «Викуп», імпортованої за договором поставки № ПФ-07-056 від 31.10.2007, укладеним між позивачем та ЗАТ «Централ Партнершип».
З огляду на усе вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про безпідставність та необгрунтованість тверджень відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Допустити заміну відповідача (Київської регіональної митниці) його правонаступником - Київською міжрегіональною митницею Міндоходів.
2. Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення.
3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 залишити без змін.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді В.В. Кошіль
О.А. Моторний