"19" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/16632/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року
у справі № 2а-47340/09/1670
за позовом Державної податкової інспекції у місті Полтаві
до суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення фінансових санкцій, -
Державна податкова інспекція у місті Полтаві (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення фінансових санкцій у сумі 596152,50 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь державного бюджету фінансові санкції у розмірі 1340,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Предметом спору у даній справі є стягнення штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 596152,50 грн. застосованих згідно рішень ДПІ у м. Полтаві від 25 червня 2009 року № 0002672304/0 та № 0002682304/0, прийнятих на підставі акта перевірки від 05 червня 2009 року № 0241/16/01/23-435/НОМЕР_1, яким було встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності вимог пунктів 9, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування» та статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Суд першої інстанції, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення ДПІ у м. Полтаві № 0002672304/0 від 25 червня 2009 року було визнано протиправним та скасовано в частині нарахування суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 фінансової санкції у розмірі 594812,50 грн.,згідно постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2010 року у справі № 2а-48072/09/1670, яка набрала законної сили. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 1340,00 грн., суд виходив з того, що факти порушення суб'єктом підприємницької діяльності вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування» та статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зафіксовані у акті перевірки, не були спростовані відповідачем в процесі розгляду справи, з урахуванням того, що рішення ДПІ у м. Полтаві № 0002682304/0 від 29 червня 2009 року суб'єктом підприємницької діяльності ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржувалось.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року, у справі № 2а-48072/09/1670 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до ДПІ у м. Полтаві про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій позов було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Полтаві № 0002672304/0 від 25 червня 2009 року в частині нарахування суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 фінансової санкції у розмірі 594812,50 грн. Зокрема, у вказаних судових рішеннях було встановлено відсутність порушення суб'єктом господарської діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування».
Відсутність факту порушення суб'єктом господарської діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 порядку ведення обліку товарних запасів свідчить про безпідставність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування» згідно вказаного рішення та, як наслідок, підстав для їх стягнення.
Обставини, на які посилається ДПІ у м. Полтаві в обґрунтування вимог касаційної скарги, були досліджені Полтавським окружним адміністративним судом при розгляді справи № 2а-48072/09/1670, яким була надана належна правова оцінка.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Полтаві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Н.Г. Пилипчук