"25" лютого 2014 р. м. Київ К/800/38309/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Мороз В.Ф.
Донець О.Є.
Голяшкін О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Центрально-Міського суду м. Макіївки Донецької області від 25 січня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_5 звернулась із позовом про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки щодо неврахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення при розрахунку пенсії державного службовця і зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної їй пенсії державного службовця з урахуванням матеріальної допомого для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення, з яких справлялись страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у складі заробітної плати.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивача з урахуванням нарахованих та виплачених сум матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з якої справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у складі заробітної плати. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з якої справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у складі заробітної плати, з 21 вересня 2012 року з урахуванням фактично отриманих сум.
У касаційній скарзі Пенсійний фонд, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку оскаржуваних рішень судів та матеріалів справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 знаходиться на обліку Пенсійного фонду та з 22 квітня 2008 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Згідно трудової книжки позивача, страховий стаж ОСОБА_5 складає 35 років 06 місяців 06 днів, у тому числі стаж державної служби - 10 років 01 місяць 04 дні.
21 вересня 2012 року позивач звернулась до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідки від 19 вересня 2012 року № 15040/10/05-012-10, у якій вказана матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2008 року, яка була виплачена позивачу в липні 2007 року у розмірі 2233,56 грн. та в лютому 2008 року у розмірі 2103,31 грн. На всі виплати, що вказані в довідці, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Листом Пенсійного фонду від 28 вересня 2012 року в перерахунку пенсії позивача згідно її заяви було відмовлено у зв'язку з тим, що такі види виплат, як матеріальна допомога, до складу заробітної плати згідно ст. 33 Закону України «Про державну службу» не входять, а тому підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні.
Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно ч.2 ст.33 Закону № 3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Частина 7 ст.33 Закону № 3723-ХІІ встановлює, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно Постанови КМУ від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальне звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» враховується в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії.
Згідно частини 2 ст.37-1 Закону № 3723-ХІІ перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У частині 1 статті 1 Закону України від 24.03.1995 року «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, входять до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини 1 статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Для вирішення спірних правовідносин слід застосовувати спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, зокрема, стаття 41 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», натомість положення Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», норми яких є загальними.
Наведене відповідає рішенню Верховного Суду України прийнятому у справі № 21-430а11, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є правильним, тоді як підстави для задоволення касаційної скарги та відмови у задоволенні позову відсутні.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського суду м. Макіївки Донецької області від 25 січня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
О.В. Голяшкін
О.Є. Донець