"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/25739/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України, Заступника директора Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого (з наукової та навчальної роботи) - Кучерини С.Є., треті особи: Перший заступник директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого Мусієнко Іван Іванович, Ректор Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого Тацій Василь Якович про скасування наказів,
встановила:
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, Заступника директора Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого (з наукової та навчальної роботи) - Кучерини С.Є., треті особи: Перший заступник директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого Мусієнко Іван Іванович, Ректор Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого Тацій Василь Якович про скасування наказів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2011 року, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
В травні 2011 року ОСОБА_2 подав уточнену позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання наказу Служби безпеки України від 30 листопада 1995 року №210/дск "Про затвердження тимчасової Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в системі СБУ" таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а саме таким, що не відповідає Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" №493/92 від 03 жовтня 1992 року (з подальшими змінами та доповненнями) та Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 28 грудня 1992 року №731 (з подальшими змінами та доповненнями); та про визнання нечинним наказу Служби безпеки України від 30 листопада 1995 року №210/дск "Про затвердження тимчасової Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в системі СБУ" з дня його видання відповідачем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2011 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визнання наказу Служби безпеки України від 20 грудня 2004 року №712/дск "Про внесення змін до наказу Голови Служби безпеки України від 31 серпня 1999 року №185/дск "Про окремі права керівників у Службі безпеки України" таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а саме таким, що не відповідає Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" №493/92 від 03 жовтня 1992 року (з подальшими змінами та доповненнями) та Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 28 грудня 1992 року №731 (з подальшими змінами та доповненнями); скасування наказу Служби безпеки України від 20 грудня 2004 року №712/дск "Про внесення змін до наказу Голови Служби безпеки України від 31 серпня 1999 року №185/дск "Про окремі права керівників у Службі безпеки України"; про визнання з власної ініціативи Окружним адміністративним судом міста Києва на підставі частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України наказу Служби безпеки України від 20 грудня 2004 року №712/дск "Про внесення змін до наказу Голови Служби безпеки України від 31 серпня 1999 року №185/дск "Про окремі права керівників у Службі безпеки України" нечинним з дня його видання; скасування наказу тимчасово виконуючого обов'язки Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (з наукової та навчальної роботи) полковника Кучерини С.Є. від 23 червня 2006 року №108-ос, яким відповідачу оголошена догана - залишено без розгляду.
Таким чином, суди розглядали справу в межах позовних вимог про скасування наказу Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Мусієнка І.І. від 04 жовтня 2005 року №403-ос про призначення службового розслідування стосовно ОСОБА_2
Судами встановлено, що відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов'язки Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Кучерини С.Є. від 04 жовтня 2005 року №403-ос "Про створення комісії для проведення службового розслідування щодо відсутності на службі підполковника ОСОБА_2" та згідно з вимогами наказу Голови Служби безпеки України від 30 листопада 1995 року №210/дск, з метою встановлення причин та обставин відсутності підполковника ОСОБА_2 на службі наказано створити комісію для проведення службового розслідування, провести службове розслідування та доповісти висновок за його результатами до 04 листопада 2005 року.
Наказом Голови Служби безпеки України від 30 листопада 1995 року №210/дск "Про затвердження Тимчасової інструкції "Про порядок проведення службового розслідування в системі Служби безпеки України" затверджено і введено в дію Тимчасову інструкцію "Про порядок проведення службового розслідування в системі Служби безпеки України".
Судами встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2010 року у справі №2а-10444/10-2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року, залишено без розгляду заяву ОСОБА_2 до Служби безпеки України про уточнення позовних вимог без розгляду в частині - визнання нечинним наказу Служби безпеки України від 30 листопада 1995 року №210/дск "Про затвердження тимчасової Інструкції про порядок проведення службових розслідувань і системі СБУ".
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, станом на день вирішення спору наказ Голови Служби безпеки України від 30 листопада 1995 року №210/дск "Про затвердження Тимчасової інструкції "Про порядок проведення службового розслідування в системі Служби безпеки України" не скасований, не визнаний незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.
В частині застосування судом правил статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України щодо визнання незаконним та скасування наказу Голови Служби безпеки України від 30 листопада 1995 року №210/дск "Про затвердження Тимчасової інструкції "Про порядок проведення службового розслідування в системі Служби безпеки України" колегія суддів звертає увагу на наступне.
Стаття 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень. Частина дванадцята статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що правила цієї статті застосовуються також у випадках, коли питання про законність нормативно-правового акта чи відповідність його правовому акту вищої юридичної сили постало під час розгляду іншої адміністративної справи.
Таким чином, питання про законність акта суб'єкта владних повноважень чи відповідність його правовому акту вищої юридичної сили, навіть після спливу строків, встановлених для звернення до адміністративного суду, може бути поставлене на розгляд судом лише у випадку коли застосований до спірних правовідносин акт суб'єкта владних повноважень є нормативно-правовим.
Так, виходячи із загальних понять права, нормативно-правовий акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (актів індивідуальної дії), то вони породжують права та обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Основним критерієм розмежування адміністративних актів є коло осіб, на яких поширюється їх дія, при цьому визначальним у визначенні нормативно-правового акта є те, що останній є джерелом права.
Зазначене позиція узгоджується з позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні від 16 квітня 2009 року у справі №7-рп/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), а саме: "До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію".
Зміст наказу Голови Служби безпеки України від 30 листопада 1995 року №210/дск "Про затвердження Тимчасової інструкції "Про порядок проведення службового розслідування в системі Служби безпеки України" свідчить, що його дія поширюється на обмежене коло суб'єктів -на співробітників Служби безпеки України, зазначений наказ не містить норм права, спрямований на виконання Закону України "Про Службу безпеки України", тобто, не є джерелом права, що дає підстави вважати зазначений наказ актом індивідуальної дії та виключає наявність підстав для застосування судом положень частини дванадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, позивачем не було обґрунтовано яким чином наказ тимчасово виконуючого обов'язки Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Кучерини С.Є. від 04 жовтня 2005 року №403-ос "Про створення комісії для проведення службового розслідування щодо відсутності на службі підполковника ОСОБА_2" порушує його права, свободи чи інтереси.
Враховуючи вимоги вищенаведеного законодавства та відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що спірний наказ не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його прийняття, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
З огляду на зазначене, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року необхідно залишити без змін, так як вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України, Заступника директора Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого (з наукової та навчальної роботи) - Кучерини С.Є., треті особи: Перший заступник директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого Мусієнко Іван Іванович, Ректор Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого Тацій Василь Якович про скасування наказів - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді А.Ф. Загородній
М.М. Заїка