"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/3651/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.
розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - Кам'янець-Подільська ОДПІ) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року позов ФО-П ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Кам'янец-Подільської ОДПІ від 1 червня 2009 року за №0019601741/0 про застосування до ФО-П ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 152388, 75 грн. Стягнуто на користь позивача витрати з оплати державного мита в сумі 3, 40 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року апеляційні скарги Кам'янець-Подільської ОДПІ та ФО-П ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року - без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Кам'янець-Подільської ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ФО-П ОСОБА_1 у задоволенні позову.
ФО-П ОСОБА_1 подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Кам'янець-Подільської ОДПІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Камянець-Подільською ОДПІ була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ФО-П ОСОБА_1 За результатами перевірки був складений акт за №251732754015580 від 20.06.2008 року. Згідно результатів зустрічних перевірок контрагентів була проведена невиїзна документальна перевірка, про що було складено акт за №91712754015580 від 20.05.2009 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року, пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року, а саме при перевищенні обсягу виручки у 500 тис. грн., а саме не сплачено з суми перевищення податок з доходів фізичних осіб та не подання декларацію про доходи до органу податкової служби та порушення п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, п.п. 1, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1269 «Про затвердження порядку ведення обліку доходів та витрат», п.п. 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15 грудня 2004 року, п. 8 наказу ДПА України №599 від 29.10.1999 року «Про затвердження свідоцтва про сплату єдиного податку та порядок його видачі», а саме реалізація будівельних матеріалів без обліку операцій з готівкою
На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0019591741/0 від 01.06.2009 року, яким позивачеві донараховано податок з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 587,22 грн. за 2007 рік та №0019601741/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 152388,75 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0019591741/0 від 01.06.2009 року, яким позивачеві донараховано податок з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 587,22 грн. за 2007 рік, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.
Статтею 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» передбачено, що застосування суб'єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.
Згідно з п.п 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Указом Президента №727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.
Статтею 1 Указу Президента №727/98 від 03.07.1998 року передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно із ст. 6 Указу Президента №727/98 від 03.07.1998 року, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.
Відповідно до ст. 2 Указу Президента №727/98 від 03.07.1998 року фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності.
Статтею 5 Указу Президента №727/98 від 03.07.1998 року визначено, що в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну Систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Судами попередніх інстанцій зазначено, що лише при додержанні приписів Указу Президента №727/98 від 03.07.1998 року щодо умов перебування на спрощеній системі оподаткування (зокрема щодо дотримання граничного обсягу виручки платника податку) доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку і не обкладаються податком з доходів фізичних осіб, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника податку. Тобто, податковим органом вірно визначено, що платники єдиного податку не є платниками податку на доходи фізичних осіб лише щодо частини тих доходів, які одержані від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу і з огляду на це правомірно включено суму перевищення до складу річного оподатковуваного доходу.
Судами попередніх інстанцій також визначено, якщо підприємець від здійснення підприємницької діяльності отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування, такий підприємець повинен сплатити з цих доходів (тобто із суми перевищення 500000 грн.) податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Підпунктом 9.12.1 п.9.12 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Відповідно до п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу, який входить до складу річного оподатковуваного доходу платника податків, включаються: оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що Указ Президента №727/98 від 03.07.1998 року не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем, а тому оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки позивач порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, то відповідачем правомірно визначено їй податкове зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 587,22 грн.
Щодо рішення №0019601741/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 152388,75 грн., судами попередніх інстанцій зазначено наступне.
Порушення полягали в тому, що ФО-П ОСОБА_1 реалізовувала будівельні матеріали 07.06.2007 року, 04.05.2007 року, 09.01.2007 року, 10.05.2007 року, 12.03.2007 року, 24.04.2007 року, 10.05.2007 року, 23.05.2007 року без обліку операцій з готівкою, тобто виручка (готівка) в сумі 30477,75 грн. не внесена до книги обліку доходів та витрат в графу 2 «Сума виручки (доходу)».
Статтею 239 ГК передбачено, що однією з адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до ст. 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що накладений на ФО-П ОСОБА_1 штраф є адміністративно-господарською санкцією, яку до позивача застосовано після закінчення одного року з дня порушення, тобто їх застосування є неправомірним.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_1
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М. О. Федоров