"04" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/31937/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
та секретаря Струсевича Д.С.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_3 про скасування наказу, поновлення на посаді,
встановила:
У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_3 про скасування наказу, поновлення на посаді.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Визнано протиправним і скасовано наказ Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області №107-к від 27.08.2010 про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу державної екологічної експертизи. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу державної екологічної експертизи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області. Зобов'язано Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по день фактичного поновлення на роботі.
Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року скасувати, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 01.04.1996 ОСОБА_2 працював на посаді начальника відділу державної екологічної експертизи та йому присвоєно дев'ятий ранг державного службовця.
27 серпня 2010 року позивачем була подана заява про надання частини щорічної відпустки з 30.08.2010 на 15 календарних днів з подальшим звільненням з займаної посади.
27 серпня 2010 року начальником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області прийнято наказ № 59-відп про надання ОСОБА_2 частини щорічної відпустки терміном 15 календарних днів з 30.08.2010 по 13.09.2010 включно.
Наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області № 107-к від 27.08.2010 ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу державної екологічної експертизи 13.09.2010, останнього дня відпустки, за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_2 з займаної посади проведено правомірно на підставі поданої ним заяви та відповідно до норм статті 38 Кодексу законів про працю України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення позивача було проведено передчасно та необґрунтовано та без урахування всіх обставин у справі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Судами встановлено, що з наказом про звільнення ОСОБА_2 був ознайомлений 10.09.2010 в приміщенні Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області, проте від підпису про ознайомлення відмовився.
10 вересня 2010 року позивачем на ім'я начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області було подано заяву про відкликання своєї заяви від 27.08.2010, в частині звільнення з займаної посади, та повідомлено про намір приступити до виконання своїх обов'язків після закінчення відпустки з 14.09.2010. Дана заява направлена поштою 12.09.2010 та надійшла до відповідача 13.09.2010.
Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Згідно з частиною 2 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву, і звільнення в цьому випадку не проводиться.
В останній день відпустки 13.09.2010 ОСОБА_2 пішов на лікарняний, а після виходу з лікарняного вийшов на роботу з бажанням продовжувати працювати на посаді начальника відділу державної екологічної експертизи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що звільнення ОСОБА_2 було здійснено необґрунтовано та з порушенням норм чинного законодавства про працю.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області задоволенню не підлягає, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року необхідно залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_3 про скасування наказу, поновлення на посаді - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній