06 лютого 2014 рокусправа № 808/6714/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства «Сучасні кліматичні системи»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року по справі № 808/6714/13-а за поданням Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до приватного підприємства «Сучасні кліматичні системи» про стягнення коштів за податковим боргом, -
Державна податкова інспекція у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулася до суду з поданням про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року подання Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задоволено. Стягнено з рахунків у банках, які обслуговують приватне підприємство «Сучасні кліматичні системи» до Державного бюджету кошти за податковим боргом з податку на додану вартість в сумі 22 354,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, за даними податкового органу станом на момент звернення 05.08.201 до суду відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 22 354,00 грн.
Вказаний борг виник з наступних підстав:
1. проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 15.03.2013 № 32/15/37221737 та застосовано податкове повідомлення-рішення № 0000101500 від 15.03.2013 на суму 1 020,00 грн., яке отримано відповідачем 15.03.2013 (а. с. 10);
2. згідно декларації по податку на додану вартість №м1300005409 від 22.04.2013, якою підприємством самостійно визначено суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в сумі 21 053,00 грн.;
3. згідно декларації по податку на додану вартість № 9044206660 від 22.07.2013, якою підприємством самостійно визначено суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в сумі 281,00 грн.
Згідно із п. 14.1.175 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.
Відповідно до п.57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Оскільки отримане відповідачем 15.03.2013 податкове повідомлення-рішення № 0000101500 від 15.03.2013 у вказаний наведеною нормою строк не було оскаржено, визначена в цьому податковому повідомленні-рішенні сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в цей же строк сплачена не була, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача виник податковий борг.
За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За визначенням в пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На момент звернення податкового органу до суду з даним поданням, відповідачем сума податкового боргу не погашена.
Таким чином, приймаючи до уваги, що сума податкового боргу, зазначена в податковій вимозі, добровільно не погашена, інші законодавчо встановлені підстави для відкликання податкової вимоги відсутні, у податкового органу відповідно до наведених вище приписів ст.59 Податкового кодексу України, відсутні правові підстави для формування та надсилання платнику податку окремої податкової вимоги на суму нового податкового боргу.
Виходячи з вказаної правової норми, вбачається, що законодавець не встановлює обов'язку податкового органу формувати податкові вимоги у зв'язку зі зміною суми боргу, внаслідок чого посилання відповідача на те, що фактично податковим органом на адресу відповідача направлялась податкова вимога лише на суму 1020,00 грн., тоді як заявником не було вжито заходи щодо погашення заборгованості на суму 21 053,00 грн., є помилковим, таким, що не відповідає нормам податкового законодавства.
Тому доводи апеляційної скарги про порушення заходів щодо погашення заборгованості спростовуються наведеними вище правовими нормами.
Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачено пп.20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.
Станом на момент звернення та розгляду подання судом першої інстанції відповідачем заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 22 354,00 грн. не сплачена, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог податкового органу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України).
Враховуючи, що податкову вимогу отримано відповідачем 04.06.2013, право звернення до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргу виникло у заявника 05.08.2013, орган податкової служби звернувся до суду у строки, визначені нормами чинного законодавства.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, таким чином, підстави для скасування законного рішення суду відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Сучасні кліматичні системи» - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 19 лютого 2014 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов