"28" січня 2014 р.справа № 203/6148/13-а (2а/0203/254/2013)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій, -
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії державного службовця та ї виплати з урахуванням у складі заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та інших виплат згідно уточнюючої довідки Головного управління статистки у Дніпропетровській області №199 від 20.08.2013 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська провести ОСОБА_1 перерахунок та виплачувати пенсію державного службовця з урахуванням у складі заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та інших виплат, які зазначені в уточнюючій довідці Головного управління статистки у Дніпропетровській області №199 від 20.08.2013 року, починаючи з 01 вересня 2013 року, з урахуванням фактично отриманих сум.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська просить скасувати постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позовної заяви позивача відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що з 05.07.2009 року позивачка вийшла на пенсію державного службовця з посади заступника начальника управління статистики нефінансових послуг Головного управління статистики у Дніпропетровській області.
29.08.2013 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії державного службовця, з врахуванням в складі заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати і провести відповідні виплати відповідно до поданої заяви та довідки Головного управління статистки у Дніпропетровській області №199 від 20.08.2013 року.
Листом відповідача від 30.08.2013 року ОСОБА_1 було повідомлено про відмову в здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на те, що зазначені вище виплати не передбачені ст.33 Закону України «Про державну службу» та не враховуються при обчисленні пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які враховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Таким чином, об'єктом обчислення розміру пенсії при призначенні пенсії для відповідача є сума заробітної плати, з якої справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 33 Закону України «Про державну службу», на яку посилається відповідач, відмовляючи у врахуванні матеріальної допомоги на оздоровлення, визначає умови оплати праці державних службовців, а не умови їх пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч.ч.2,6,7 ст.33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №865 від 21.05.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії» передбачено, що посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років при призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», враховуються в розмірах, що виплачуюються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний розмір пенсії.
Тобто, винагорода за вислугу років, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, встановлені посадовим особам органів державної служби, є частиною заробітної плати зазначених посадових осіб, виплачується за рахунок та у межах фонду оплати праці, враховуються при обчисленні середнього заробітку, що зберігається за особою відповідно до законодавства, а тому повинні враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця в розмірах, що виплачуються на день звільнення посадової особи з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії (державного службовця).
Відповідно до ст.35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Таким чином виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутові питання визначена законом, а повноваження щодо встановлення конкретних розмірів посадових окладів, матеріальної допомоги, доплат делеговані Урядом України.
Відповідно до змісту ст.37 Закону України «Про державну службу» відповідач повинен був виходити з отримуваної позивачем суми заробітної плати, у тому числі «інших виплат», до яких належить матеріальна допомога на оздоровлення, оскільки чинним законодавством пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно визначати структуру заробітної плати державного службовця.
У відповідності до ст.2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ та організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Індексація заробітної плати являє собою дохід, з якого відповідно до ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів відповідно до діючого законодавства на день одержання заробітку (виплат, доходу).
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №212 від 24.02.2003 року «Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обовязків» визначено, що сума грошової винагороди включається до фонду оплати праці та відповідно до законодавства враховується під час визначення бази (обєкта) для оподаткування, для нарахування страхових внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та збору до Пенсійного фонду.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії. Із змісту ст.40 вказаного закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.
Таким чином, законодавством віднесено до складу заробітної плати інші виплати. При цьому надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належить до додаткових видів грошового пенсійного забезпечення й приймаються в розрахунок при зарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.
В зв'язку з цим, суд першої інстанції правомірно вважає, що неврахування відповідачем у складі заробітної плати сум матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, індексацію заробітної плати і провести відповідні виплати відповідно до поданої заяви та довідки Головного управління статистки у Дніпропетровській області №199 від 20.08.2013 року, є діями протиправними і таким, що порушують право позивачки на більший розмір пенсії.
Згідно п.п.1,2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності; про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню та відносно того, що слід визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо не проведення позивачці перерахунку пенсії державного службовця та ї виплати з урахуванням у складі заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та інших виплат згідно уточнюючої довідки Головного управління статистки у Дніпропетровській області №199 від 20.08.2013 року.
Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії проводиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо відповідну заяву подано пенсіонером після 15 числа.
Заява про проведення перерахунку пенсії та уточнююча довідка була подана позивачкою до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська 29.08.2013 року.
Таким чином, з урахуванням положень ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», судом першої інстанції правомірно зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська провести позивачці перерахунок та виплачувати пенсію державного службовця з урахуванням у складі заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та інших виплат, які зазначені в уточнюючій довідці Головного управління статистки у Дніпропетровській області №199 від 20.08.2013 року, починаючи з 01 вересня 2013 року, з урахуванням фактично отриманих сум.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко