26 лютого 2014 року Справа № 47277/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Ліщинського А.М. та Савицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської обл. на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської обл. від 23.11.2010р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, -
01.11.2010р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської обл. (надалі - відповідач, пенсійний орган) щодо відмови провести перерахунок і виплату на користь позивача додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровўю в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.01.2007р.
Ухвалою суду від 04.11.2010р. позовні вимоги за період з 01.01.2007р. до 01.05.2010р. залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської обл. від 23.11.2010р. позов задоволено частково; визнано неправомірними дії пенсійного органу щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу, як особі, віднесеній до категорії 4, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровўю, в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи 01.05.2010р.; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.2 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.05.2010р., із врахуванням проведених виплат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; понесені судові витрати , повўязані з розглядом справи віднесено за рахунок держави; стягнуто з відповідача на користь позивача 200 грн. витрат, що пов'язані із зверненням до суду.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовуються при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; також фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок державного бюджету, а не Пенсійного фонду України.
Також судом не зазначено в рішенні конкретної дати закінчення періоду проведення нарахувань і здійснення спірних виплат, чим визначено право пенсіонера на майбутнє отримувати пенсію у встановленому судом розмірі, що суперечить приписам ч.2 ст.5 КАС України.
Окрім того, вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних із наданням юридичної допомоги в компетенція управління пенсійного органу не входять.
На підставі ст.197 КАС України розгляд наведеної справи проводиться в порядку письмового провадження, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Приймаючи рішення по справі, судом першої інстанції не наведено в судовому рішенні мотивів часткового задоволення позову, хоча в останньому вказуються норми права, які, на думку суду, регулюють спірні правовідносини.
Між тим, на думку колегії суддів, таке рішення суду лише частково відповідає вимогам чинного законодавства, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, позивач віднесений до четвертої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивачу, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як постраждалому 4 категорії була встановлена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої визначався відповідно до постанов КМ України та Законів України про Державний бюджет України на Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ст.51 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15процентів мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку розглядуваної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особі, віднесеної до 4 категорії, - мінімальна пенсія за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розрахунок спірної додаткової пенсії позивачу проведено відповідачем на підставі постанов КМ України № 1 від 03.01.2002р., та № 654 від 16.07.2008р., що не ґрунтується на законі.
При розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Із врахуванням загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір колегія суддів прийшла до обґрунтованого висновку, що при розрахунку спірної додаткової пенсії застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
При цьому колегія суддів враховує вимоги ч.3ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначеної відповідно до ст. 51 цього Закону. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, суд, у разі відсутності спору про право особи на отримання таких виплат або встановлення такого права в судовому порядку, не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві (згідно п. 12 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 19.12.2011р.).
Окрім того, вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних із прибуттям до суду у розмірі 200 грн., не підлягають до задоволення, оскільки належних доказів понесення таких витрат суду не надано, при цьому представлена квитанція до прибуткового касового ордена не відповідає вимогам платіжного документа.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткове задоволення позовних вимог з вищевикладених мотивів.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню в частині стягнення витрат, пов'язаних із прибуттям до суду у розмірі 200 грн.
Керуючись ст.ст.94, 160, 183-2, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської обл. задоволити частково.
Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської обл. від 23.11.2010р. в адміністративній справі № 2а-682/10 в частині стягнення витрат, пов'язаних із прибуттям до суду у розмірі 200 грн. - скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: А.М.Ліщинський
Н.В.Савицька