Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 30 червня 2006 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 серпня 2004 року о 22 год. 30 хв. під її вікнами сторонні люди розпивали спиртні напої і голосно розмовляли, у зв'язку з чим вона зробила їм зауваження.
Після чого її сусід, ОСОБА_2, спустився до неї на поверх, почав голосно кричати і нецензурно ображати її та вибивати двері до її квартири, через що її двері були пошкоджені.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивачка просила стягнути з нього на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 169 грн. 80 коп. і моральної шкоди 5 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2006 року позов частково задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 169 грн. 80 коп. і моральної шкоди 500 грн.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2006 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано і постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
У обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на надання судом неналежної оцінки доказам, невідповідність висновків суду обставинам справи, і порушення норм процесуального права щодо невказання пункту при зазначенні статті закону та ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача пошкоджено двері квартири позивачки і їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду, яку відповідач повинен відшкодувати.
Апеляційний суд з таким висновком суду не погодився і виходив з того, що позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження своїх вимог, не довела, що вм'ятина на дверях не існувала до приходу відповідача, що він вчинив дії, якими позивачці було заподіяно матеріальну і моральну шкоду.
За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2006 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.