Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Яреми А.Г.,
Охрімчук Л.І.,
Сеніна Ю.Л.,
У червні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1996 року відповідачі брали у неї в борг грошові суми на розвиток сімейного бізнесу. На день звернення її з позовом загальний борг складає суму, еквівалентну 88 000 доларів США.
Гроші в борг надавалися під відсотки, спочатку 2,5%, а з листопада 2001 року сторони домовилися про зменшення відсотків до 0,5%. Вона одразу не брала у відповідачів розписки про отримання ними грошей, оскільки між сторонами існували дружні стосунки, однак, коли вона попросила повернути позичені нею кошти, отримала відмову з посиланням на те, що позичені кошти вкладені в товар та нерухомість і можливо повернути грошові кошти лише шляхом переоформлення на неї частини бізнесу.
У грудні 2000 року ОСОБА_2 видав на ім'я ОСОБА_1 довіреність, скористатись якою вона не мала можливості, оскільки довіреність видана фізичною особою, а фірма, відносно якої видавалася довіреність, є юридичною особою.
У квітні 2001 році була складена розписка, відповідно до якої ОСОБА_2 визнав наявність боргу перед позивачкою і обіцяв переоформити в листопаді 2001 році на її ім'я МП “ІНФОРМАЦІЯ_1» з аптекою АДРЕСА_1 та частиною будівлі АДРЕСА_2.
Не повернувши позивачці боргу, відповідач ОСОБА_2 на загальних зборах ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2» 23 червня 2001 року склав заяву про вихід МП “ІНФОРМАЦІЯ_1» з ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2» і свою частку в статутному фонді товариства, що становила 98,77%, а саме: вказані будівлі, відступив ТОВ “Ангеліна-Фарм», де 99,4 % в статутному фонді товариства належить вже ОСОБА_3
У грудні 2002 року ОСОБА_2 знову письмово визнав борг перед позивачкою в загальній сумі 88 000 доларів США з посиланням на те, що в березні 2003 року він переоформить на неї ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2», однак ні переоформлення, ні повернення грошей не відбулося.
Враховуючи, що відповідачі не виконали взятих на себе зобов'язань, позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на її користь борг в сумі 469 040 грн. та відсотки, а також відшкодувати понесені по справі судові витрати.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 лютого 2006 року, позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу 576 460 грн. та судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судових ухвал відсутні.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 21 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 лютого 2006 року відхилити та зазначені судові рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України Ярема А.Г.
Охрімчук Л.І.
Сенін Ю.Л.