Справа № 458/93/14-ц 2/458/72/2014
24 лютого 2014 року Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючої, судді Строни Т.Г., при секретарі Сисан С.І., розглянувши в м.Турці позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", Турківського РЕМ ПАТ "Львівобленерго", Ластівківської сільської ради Турківського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та приведення земельної ділянки у попередній стан,
встановив:
21.01.2014 року до суду із даним позовом звернулася ОСОБА_1.
Посилається на те, що вона є власником земельної ділянки в с. Коритище Турківського району Львівської області площею 0,3238 га. Цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого підсобного господарства.
Відповідачем весною на вказаній ділянці, без її згоди, було встановлено опори лінії електропередач, які належать ПАТ "Львівобленерго" на праві власності. При цьому було пошкоджено шар родючої землі.
Встановлені лінії електропередач створюють їй перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою
Просить суд зобов'язати ПАТ «Львівобленерго» демонтувати опори лінії електропередач та привести земельні ділянки, на яких встановлені опори, у попередній стан.
В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала і надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, уточнивши, що просить також стягнути із відповідачів судові витрати зі сплати судового збору за попереднім позовом до суду в сумі 121 грвн. 80 коп., витрати за доїзд машиною із м.Борислав до м.Турки в сумі 1000 гривень та витрати за надання юридичної допомоги адвоката в сумі 600 гривень.
В судовому засіданні представник ПАТ «Львівобленерго» та Турківського РЕМ ПАТ «Львівобленерго» позов не визнав і пояснив, що в 2009 році ними спільно із Ластівківською сільською радою розроблено та затверджено технічну документацію щодо підсилення лінії електропередач. В 2010 році ними на земельній ділянці позивачки на підставі технічного проекту інституту «Західенергопроект», було встановлено опори лінії електропередач № 221 та № 222, навесні 2013 року ними було встановлено опору лінії електропередач № 223, оплату робіт за встановлення опори № 223 та за матеріали оплатила приватний підприємець ОСОБА_2 Про це позивачку вони не повідомляли, так як погоджували це питання із сільською радою. При встановленні опор на місці представника сільради та позивачку вони не запрошували. Вони не знали, що земельна ділянка перебуває у приватній власності.
В судовому засіданні представник Ластівківської сільської ради Турківського району Львівської області позов визнав частково і пояснив, що у свій час Ластівківська сільська рада зверталася до відповідачів із проханням підсилити лінію електропередач. Було розроблено технічний проект, яким було передбачено встановлення трансформатора на опорі лінії електропередач. Про додаткові опори сільську раду не було повідомлено. Опори лінії електропередач було встановлено в 2010-2013 роках. Цим було спричинено незручності позивачці у користуванні її земельною ділянкою. Оскільки він є технічно необізнаним, він не міг передбачити, що опори поставлять на земельній ділянці ОСОБА_1 Про це його до відома ніхто не поставив. Його ніхто не повідомляв, що лінія електропередач буде проходити через земельну ділянку позивачки.
Вислухавши сторони, представницю позивачки ОСОБА_3, допитавши в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_4, дослідивши обставини справи, всі представлені суду сторонами докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,3238 га в с.Коритище Турківського району Львівської області на території Ластівківської сільської ради Львівської області. Цільове призначення даної земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства. На цій земельній ділянці позивачка садила городину: картоплю, буряк та інші рослини.
В 2010 році на земельній ділянці позивачки без її відома і згоди відповідачами було встановлено дві опори лінії електропередач : № 221 та № 222, а в 2013 році - № 223. При цьому було пошкоджено шар родючої землі. Позивачка не надавала дозволу на встановлення на її земельній ділянці цих опор. Ці опори лінії електропередач перешкоджають позивачці повноцінно користуватися своєю земельною ділянкою за її цільовим призначення: неможливо зорати земельну ділянку і посадити на ній городину.
Наведені вище обставини підтверджуються: листом технічного директора ПАТ «Львівобленерго» № 132-349 від 09.09.2013 року; державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 484979 від 08.12.2008 року; фотографіями земельної ділянки ОСОБА_1 із встановленими опорами лінії електропередач (а.с. 9,10); схемою лінії електропередач, яка погоджена 21.05.2009 року та показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_1 про те, що вона є власницею земельної ділянки площею 0,3238 га в с.Коритище Ластівківської сільської ради. Живе вона в Бориславі. Земельну ділянку використовувала для ведення особистого селянського господарства: садила картоплю та інші рослини. У 2010-2013 роках відповідачі без її відома і дозволу встановили на її земельній ділянці три опори лінії електропередач, що заважає їй повноцінно використовувати земельну ділянку, вона не може зорати землю, а також її позбавлено права в майбутньому побудвати дачу на цій ділянці; та ОСОБА_4 про те, що ним як сільським головою було узгоджено із відповідачами те, що через територію с. Коритище буде проходити підсилена лінія електропередач, однак що саме на земельній ділянці позивачки будуть установлені три опори лінії електропередач, йому ніхто не повідомляв і місце встановлення цих опор ніхто із сільською радою не узгоджував. Свої дії відповідачі із сільрадою не узгоджували, місце розташування опор з виходом на місце не узгоджувалося, представника сільської ради на місце виконання робіт не запрошувалося. Вважає, що позивачка має право на відновлення стану земельної ділянки.
Не довіряти даним доказам у суду підстав немає.
Відповідно до статей 13,14 Конституції України держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Земля перебуває перед особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
В силу ст.ст. 316, 321,328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
В силу ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та застосування інших, передбачених законом способів.
Враховуючи наведені вище обставини справи та вимоги закону, суд вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає до задоволення.
В силу ст.ст. 84, 88 ЦПК України стягненню із відповідачів в користь позивачки підлягають понесені нею судові витрати в сумі 236 гривень 50 коп зі сплати судового збору згідно квитанцій від 03.01.2014 року та 17.01.2014 року та витрати із надання правової допомоги адвоката в сумі 600 гривень згідно квитанції від 30.09.2013 року.
Щодо вимог позивачки про стягнення із відповідачів на її користь судових витрат у вигляді 1000 гривень за поїздки до м. Турки із м. Борислава та 121 грвн. 80 коп. зі сплати судового збору при подачі попередньо аналогічного позову до суду, то такі не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки позивачка в силу ст. 7 Закону України «Про судовий збір» має право на подання до суду заяви на повернення судового збору, а що стосується витрат на поїздки до суду, то вони ніякими доказами не обґрунтовані, а тому суд не може прийняти їх до уваги.
Що стосується посилання представника відповідачів на те, що опора лінії електропередач, встановлена ними в 2013 році, а саме: № 223 - перебуває у власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, на підтвердження чого представив суду акт розмежування балансової належності від 26.04.2013 року, суд зауважує, що із даного акту вбачається, що ОСОБА_2 є лише споживачем електроенергії, опору лінії електропередач № 223 не встановлювала, докази про право її власності на цю опору відсутні.
В силу ст. 88 ЦПК України стягненню із відповідачів в користь держави на спеціальний рахунок Державного бюджету України підлягає недоплачений позивачкою при подачі позову до суду судовий збір в сумі 7 гривень 10 коп. (243,6 грв., які мали бути сплачені, мінус сплачені 236,5 гривень).
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 4,10.11,60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 13,14 Конституції України, ст.ст. 316,321,328,386 ЦК України, ст.ст. 152,158 ЗК України, суд
вирішив:
позов задовольнити частково.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" та Турківський РЕМ ПАТ "Львівобленерго" усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нею своєю земельною ділянкою, яка належить їй на праві приватної власності, площею 0,3238 га та розташована в с.Коритище Турківського району Львівської області, а саме: демонтувати опори лінії електропередач, що розташовані на земельній ділянці ОСОБА_1, перенести їх за межі земельної ділянки ОСОБА_1 та привести земельну ділянку ОСОБА_1 у попередній стан.
Стягнути із ПАТ "Львівобленерго" та Турківського РЕМ ПАТ "Львівобленерго" в користь ОСОБА_1 по 418 гривень 25 коп.
Стягнути із ПАТ "Львівобленерго" та Турківського РЕМ ПАТ "Львівобленерго" по 3 грвн. 55 коп. на спеціальний рахунок Державного бюджету України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 10 днів із дня його проголошення.
Рішення суду в повному обсязі буде виготовлено протягом 5 днів.
Головуюча -