Справа № 442/4089/13 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О.
Провадження № 22-ц/783/418/14 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
Категорія: 49
04 лютого 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Павлишина О.Ф.,
суддів - Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.,
з участю секретаря Гацій І.І.,
з участю: ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 третя особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м.Дрогобич реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька,-
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_4 В апеляційній скарзі стверджує про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що будучи матір»ю-одиначкою, має трудові, медичні та державні пільги, а у випадку визнання позивачем батьком дитиною, такі втратить, в результаті чого дитина зазнає матеріальних та соціальних обмежень. Посилається на те, що позивач відмовився укласти мирову угоду, чим порушив матеріальні права її дочки. Зазначає, що всі покази свідків зводяться до власних слів позивача, який називає ОСОБА_5 дочкою, що не доводить факт біологічного батьківства. Стверджує, що не відповідає дійсності те, що позивач утримував її дочку, свідки такий факт не підтверджували. Вважає необґрунтованим посилання суду на актовий запис, в якому вказане ім»я та по-батькові - ОСОБА_2, як доказ батьківства. Посилається на те, що заявляла клопотання про призначення судово-біологічної експертизи, однак суд відмовив в задоволенні такого. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 про заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Матеріалами справи встановлено, що відомості про батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в актовому записі № 96 від 6 лютого 2009 року у відділі ДРАЦС по м.Дрогобичу вчинено за вказівкою її матері - ОСОБА_4 (а.с.26)
У вказаному акті батьком зазначений ОСОБА_7.( а.с.26)
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. У цьому випадку відповідачем у справі має бути мати дитини та особа, з якою дитина проживає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сторони проживали разом з 2006 року, вели спільне господарство, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5, яку позивач матеріально забезпечує, і останній приймає участь у її вихованні, а тому підставно задовольнив позовні вимоги.
Висновок суду відповідає обставинам справи, показам свідків, допитаних в судовому засіданні, та доказам, що містяться в матеріалах справи.
Заперечення апелянта факту батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4, колегією суддів не приймається до уваги у зв»язку з наступним.
Одним із доказів батьківства є висновок судово - генетичної експертизи.
Висновки експертизи суд повинен оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
10 грудня 2013 року Апеляційним судом Львівської області задоволено клопотання ОСОБА_4 та призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставлено питання: яка імовірність походження у відсотковому співвідношенні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_2. (а.с.117-118)
Сторін було повідомлено про час та місце проведення експертизи рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак експертиза не була проведена у зв»язку з неявкою ОСОБА_4 з дитиною ОСОБА_5 до НДЕКЦ при ГУВСУ у Львівській області.
Оплата вартості експертизи ОСОБА_4 також не була проведена.
А відтак, колегією суддів враховується, що відповідачка ухилилась від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Тому, на підставі п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3, відповідно до якої питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачка в суді першої інстанції не погоджувалась на оплату експертизи (а.с.71), не оплатила вартість експертизи, призначеної апеляційним судом, та не з»явилась за викликом експерта, тобто ухилилася від участі в експертизі, факт батьківства позивача щодо ОСОБА_5 є доведеним.
Згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак відповідачка жодних доказів на спростування фактів викладених позивачем в позовній заяві, не надала.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішень суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: Павлишин О.Ф.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Ніткевич А.В.