Справа №22-1876/09
Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко Л.І.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
12 травня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Приймака В.М.
суддів Глазкової О.Г., Гончара О.С.,
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про стягнення аліментів, -
В лютому 2009 року ОСОБА_2. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1. про стягнення аліментів на її користь на утримання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3, 2005 року народження.
Зазначала, що в червні 2005 року вона уклала з відповідачем шлюб, в якому у них того ж року народилась донька ОСОБА_3. Відповідач проживає окремо від позивача і дитини. Добровільно надавати допомогу на утримання доньки відмовляється. В зв'язку з чим, посилаючись на норми СК України позивач просила суд ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1. на її користь аліменти в сумі 1\4 частини його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2009 року позовну заяву ОСОБА_2. до ОСОБА_1. задоволено.
Із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 не погодився, в зв'язку з чим подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а відтоді порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення районного суду скасувати, провадження у справі закрити.
Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
За змістом ст.ст. 180-183 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці, що визначається судом, від доходу її матері, батька на користь того з батьків, з ким проживає дитина. Встановлено, що червні 2005 року сторони побралися між собою. В шлюбі того ж року у них народилась донька ОСОБА_3. Дитина проживає разом з матір'ю - позивачем по справі. Батько дитини (відповідач) проживає окремо від дитини. Допомоги, в розмірі достатньому для утримання дитини, не надає.
Аліменти з відповідача на користь позивача не стягувались.
Суд, ухвалюючи рішення про стягнення аліментів правильно визначився з їх розміром, строком і порядком їх стягнення. Врахував обставини, передбачені ст.182 СК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що між сторонами до розгляду справи в суді вже мала місце домовленість щодо визначення розміру аліментів. Тому на переконання апелянта суд мав розглядати питання не про встановлення розміру аліментів, а про їх зміну у відповідності до ст. 192 СК України.
На підтвердження своєї заяви відповідач надав суду першої інстанції копії квитанцій про перерахування грошових коштів позивачеві по 200 грн. в грудні 2008 року, січні і лютому 2009 року; а також копії квитанцій про оплату квартплати і комунальних послуг.
Проте з такими твердженням погодитись не можна з огляду на наступне.
Згідно ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Проте, відповідач ні в суд першої ні в суд апеляційної інстанції зазначений нотаріально посвідчений письмовий договір не надав через його відсутність.
Крім того, в зазначених квитанціях не зазначено підстави перерахування грошових коштів.
Та обставина, що відповідач вносив плату за комунальні послуги спірних правовідносин не стосується, оскільки аліменти відповідно до ст.181 СК України повинні мати грошову або натуральну форму. Оплата комунальних послуг відповідачем в будинку, де він постійно зареєстрований, не зумовлена аліментними зобов'язаннями.
Твердження відповідача, що суд не врахував, що на утриманні ОСОБА_1. знаходяться двоє непрацездатних батьків, нічим не підтверджено, доказів щодо цих обставин апелянт не надавав.
Такими чином, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, висновків суду не спростовують. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтоді у справі відсутні підстави для його скасування чи направлення на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Приймак В.М.
Глазкова О.Г.
Гончар О.С.