Справа N 22ц 410 - 2008 року. Головуючий у 1 інстанції Пісоцький О.М.
Категорія 32. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
іменем України
31 березня 2008 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Кутової Т.З. та Данилової О.О.,
із секретарем судового засідання Варміш О.С.,
з участю:
позивачки ОСОБА_1,
її представника ОСОБА_2,
представника відповідача Коробкової О.О.,
третьої особи на стороні відповідача Сердюк Л.А., у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 переглянула рішення місцевого Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2007 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Арбузинського навчально-виховного комплексу "Пролісок" про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у судове засідання, перевіривши в межах оскарження докази,
установила:
5 червня 2007 року ОСОБА_1 пред'явила позов до відділу освіти Арбузинської районної державної адміністрації у Миколаївській області про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Його обґрунтовувала тим, що під час перебування під наглядом Арбузинського навчально-виховного комплексу "Пролісок" через недбальство збоку вихователя було травмовано її малолітнього сина ОСОБА_3.
У зв'язку з цим, вона вимушена була нести витрати на його лікування, посилене харчування та переїзди до лікувальних закладів обласного центру, морально страждала.
Посилаючись на зазначене просила стягнути на її користь 3 458 гривень 28 копійок на відшкодування збитків, 3 000 гривень - на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
У подальшому збільшила розмір відшукуваного відшкодування збитків до 3 744 гривень 59 копійок.
Ухвалою місцевого Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2007 року проведено заміну відповідача, замість відділу освіти Арбузинської районної державної адміністрації у Миколаївській області до участі у справі притягнуто Арбузинський навчально-виховний комплекс "Пролісок".
Заперечуючи проти позову, представник відповідача пояснював, що визнає збитки - але лише у розмірі 20 гривень 05 копійок.
Рішенням місцевого Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2007 року у позові відмовлено за його безпідставністю.
ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду Миколаївської області з апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду 1 інстанції скасувати й ухвалити нове, яким його позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, а саме, повне ігнорування судом чинного законодавства та наданих нею доказів.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції скасувати у повному обсязі, і, не направляючи справи на новий розгляд, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Відмовляючи у позові, місцевий суд виходив з того, що доказів вини відповідача у заподіянні ушкодження здоров'я синові позивачки немає, а тому той і не повинен відшкодовувати майнову та моральну шкоду.
При тому, що відповідач сам визнав вину у нещасному випадку, у повній мірі з таким погодитися не можна.
Так, за статтями 23, 1166, 1167, 1172 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України, коли шкода відшкодовується незалежно від вини.
При цьому, моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
У справі достатньо допустимих та належних доказів вини відповідача у заподіянні позивачці майнової та моральної шкоди.
Так, з акту про нещасний випадок від 21 вересня 2006 року(а.с.6), відповіді прокурора Арбузинського району (а.с-7); постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с-8); наказу про результати службового розслідування від 31 жовтня 2006 року № 290 (а.с-11); акту судово-медичного дослідження (а.с-13-14); витягу із історії хвороби (а.с-19) 13 вересня 2006 року чотирьохрічний син позивачки, перебуваючи під наглядом відповідача, внаслідок недотримання вихователем правил гри отримав ушкодження здоров'я, у зв'язку з чим тривалий час лікувався.
Лікування проводилося спочатку у районному центрі, а потім двічі у м. Миколаєві. На переїзди до місць лікування й на саме лікування позивачка вимушена була витрачати власні кошти, морально страждала від погіршення стану дитини.
За наведених обставин, відповідач, відповідно до статей 1166, 1167, 1172 повинен відшкодувати позивачці доведені неї витрати на лікування сина та компенсувати моральні страждання.
Оскільки місцевий суд був іншої думки й відмовив у вимозі, то такий його висновок по суті спору не може залишатися в силі й підлягає скасуванню.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що належно підтвердженими є витрати лише у розмірі 802 гривні 40 копійок ( 448 гривень 16 копійок витрати на ліки + 354 гривні 24 копійки вартість за автобусними квитками 8 переїздів до місця лікування дитини й назад = 802 гривні 40 копійок), а тому саме зазначену сум і слід стягнути з відповідача на користь позивачки.
Що ж до вимог позивачки про стягнення витрат на посилене харчування дитини та бензин для поїздок до лікувальних закладів, то вони задоволенню не підлягають: перше - через відсутність медичного обгрунтування необхідності такого харчування, а друге - у зв'язку із відсутністю правових підстав і наявності автобусного маршруту загального користування.
Стосовно стягнення компенсації за моральні страждання позивачки, то враховуючи обставини нещасного випадку, характер і тривалість страждань позивачки, стан її здоров'я, тяжкість й наслідки завданих дитині тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, достатнім розміром відшкодування була б грошова сума у 400 гривень, яку і слід було стягнути на її користь.
Оскільки місцевий суд цього не вчинив, то таке стягнення слід провести за рішенням апеляційного суду.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України судові витрати у розмірі 76 гривень 50 копійок та витрати на сплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення місцевого Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2007 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Арбузинського навчально-виховного комплексу "Пролісок" на користь ОСОБА_1 802 гривні 40 копійок на відшкодування збитків, 400 гривень на відшкодування моральної шкоди, 113 гривень 50 копійок на відшкодування судових витрат, а всього 1315 гривень 90 копійок.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.