Справа № 22ц-1983/2008 Головуючий по 1-й інстанції:
суддя - Шульженко Л.Б.
Категорія-24 Доповідач: суддя - Стратіло В.І.
12 березня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого: судді Резникової Л.В.., суддів: Стратіло В.І, Троценко Л.І., при технічному секретарі Карпушовій К.Г. з участю представника позивача ОСОБА_1., відповідача ОСОБА_2. ,
розглянувши у відкритому судовому у засіданні у приміщенні апеляційного суду у місті Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2007 року по цивільній справі за позовом Комунального Підприємства „Житлово-ремонтне управління №10" м. Єнакієве до ОСОБА_2про стягнення заборгованості за надані послуги з технічного обслуговування будинку та прибудинкової території, -
01.08.2007 року Комунальне Підприємство „Житлово-ремонтне управління №10" м. Єнакієве (далі позивач) звернулось з позовом до ОСОБА_2. про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, вказуючи, що відповідач мешкає за АДРЕСА_1. Відповідно до законодавства він, як споживач послуг з технічного обслуговування будинку та прибудинкової території, зобов'язаний своєчасно вносити плату за ці послуги. Однак, на порушення вказаних вимог Закону оплата відповідачем не проводиться, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 536, 71 грн. станом на 01.07.2007 р.
Позивач, посилаючись на ст. ст. 64, 66, 68 Житлового Кодексу України, ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", просив стягнути з відповідача на його користь вказану суму, а також покласти на нього судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що комунальних послуг позивач ніяких не надавав.
Рішенням Єнакіївського міського суду від 23.10.2007 року у позов задоволено. Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 509, 62 коп., а також судові витрати: судовий збір-51 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи-30 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати на тій підставі, що позивач не є фактичним власником будинку, в якому він проживає, оскільки таким власником є Територіальна громада м. Єнакієве. Він також не згодний з тим, що йому було надано послуги на суму, вказану позивачем. Йому в
письмовій формі не було доведено у договорі про надання послуг розміру тарифів, а також прейскуранти цін на послуги.
Суд, на думку відповідача, неправильно застосував норми матеріального права, не призначив товарознавчу експертизу нерухомого майна, суд не з'ясував чи є позивач належним позивачем.
Апелянт просив рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд .
Від позивача письмових заперечень на скаргу не надійшло.
У судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Представник позивача заперечувала проти скарги і просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд вважає що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду підлягає залишенню без змін з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, а позивач виконує ремонтні роботи, пов'язані з утриманням цього будинку і прибудинкової території, тобто виконує свої обов'язки щодо надання комунальних послуг. Відповідач, користуючись наданими послугами, плату за них своєчасно не вносить. З розрахунку, наданого позивачем, він має заборгованість за період листопада 2004 р. в сумі 536 грн. 71 коп. Разом з тим суд визнав за необхідне стягнути борг за комунальні послуги за мінусом суми, сплаченої відповідачем за серпень 2005 року у розмірі 27 грн. 09 коп., тобто визначив суму боргу у розмірі 509 грн. 62 коп.
Розглядаючи спір, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і сторонами не заперечується, що відповідач дійсно є одноосібним власником вказаної трикімнатної квартири жилою площею 48 кв.м, загальною площею 71, 29 кв.м. , розташованої за вказаною адресою. Він зареєстрований у цій квартирі з 1992 року (а.с. 35). На його ім'я відкрито особовий рахунок за НОМЕР_1(а.с. 6).
Спірні правовідносини врегульовані Законом України „Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року (далі Закон), яким визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
У ст. 1 Закону зазначено, що власник будинку це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження будинком, зареєстроване у встановленому законом порядку, а споживач це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальні послуги.
У ст. 19 ч.2 Закону вказано, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до п.п.5 п.3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Вирішуючи питання про характер спірних правовідносин, суд першої інстанції правильно визначив, що відповідно до положень вказаного Закону позивач відносно будинку, в якому проживає відповідач ОСОБА_2 є власником. Вказана обставина підтверджується рішенням Єнакіївської міської ради від 24.01.2003 р. №4/6-39, відповідно до якого затверджено Статут комунального підприємства „ Житлово-ремонтне управління №10" та передано житлові будинки в комунальну власність, списоь яких зазначено у додатку №3 до вказаного рішення.
У цьому списку за порядковим НОМЕР_2 значиться і будинок, в якому проживає відповідач.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є власником будинку і тому не може бути належним позивачем у цій справі, спростовуються матеріалами справи.
Крім того, згідно з п.7 Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572 власник квартири зобов'язаний укладати договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував цей нормативно-правовий акт, не приймаються до уваги, оскільки вказаний нормативно-правовий акт є чинним, він затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572 „ Про механізм впровадження Закону України „ Про приватизацію державного житлового фонду"(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45).
Апеляційним судом встановлено, що позивач регулярно надає всім мешканцям вказаного будинку, а також відповідачу, комунальні послуги, які включають у себе прибирання прибудинкової території, вивезення твердого побутового сміття, електрозабезпечення місць загального користування, дератизація, дезинфекція, підготовка будинку до зими та інші з помісячною оплатою згідно з тарифами, затвердженими органом місцевого самоврядування.
У судовому засіданні в апеляційній інстанції позивач визнав, що він дійсно користується такими видами послуг як вивезення твердого побутового сміття, прибирання прибудинкової території і визнав те, що він дійсно не вносив плату за користування цими послугами, посилаючись на те, що позивачем не доведено йому за яким тарифом слід проводити оплату. На його думку позивач нараховує йому оплату послуг за тарифом 1, 23 який є завищеним. Крім того, вважає, що позивач не надає інших послуг, які зобов'язаний надавати.
Однак вказані доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються матеріалами справи. Так, судом встановлено, що будинок, в якому проживає відповідач, відноситься до рівня благоустрою як частково упорядковане житло і відповідно з рішенням Єнакіївської міської ради від 11.10.2006 р. №5/7-3 тариф за утримання такого житла та прибудинкової території за 1 м. 2 загальної площі становить 1, 09 трн. (а. с 29).
Перелік робіт, що виконує позивач за кошти, отримані за житлово-комунальні послуги, наведений у додатку №3 до рішення міської ради від 22.09.2006 р. №5/6-6 і відповідач не навів доказів на спростування того, що вказані комунальні послуги не надавались позивачем.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність доказів з приводу надання позивачем комунальних послуг відповідачу, які він зобов'язаний сплачувати за встановленим тарифом, грунтуються на фактичних обставинах справи.
Відповідно до ч.3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
У даному випадку позивач, виконавши свої зобов'язання по наданню комунальних послуг, має законні підстави вимагати від відповідача оплати за надання їй цих послуг.
З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем значиться заборгованість перед позивачем у сумі 536, 71 грн. через несплату за комунальні послуги станом на 01.07.2007 року.
Разом з тим, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що оскільки відповідачем за серпень 2005 року сплачено 27 грн. 09 коп., тому правильно визначив суму боргу у розмірі 509 грн. 62 коп.
Вказані обставини дають підстави суду апеляційної інстанції зробити висновок про те, що ці позовні вимоги грунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи і тому суд першої інстанції обгрунтовано їх задовольнив.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 301, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.