27 травня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Гордійчук С.О., Ковалевича С.П.
при секретарі - Сеньків Т.Б.
представника позивача ОСОБА_5
представників відповідачів Рудик О.А. та Барциковської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 30 березня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненського міського голови, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправним та скасувати розпорядження міського голови м. Рівне та свідоцтва про право власності на нерухоме майно і визнання недійсним договору дарування ,-
У жовтні 2008 року ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненського міського голови, ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4 і просив визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови від 31 жовтня 2005 року № 1889-р в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2. Ѕ частини будинку АДРЕСА_1.
Одночасно просив визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2. на Ѕ частину цього будинку, що було видано 2 листопада 2005 року.
Окрім того , просив визнати недійсним договір дарування ОСОБА_2. ј частини будинку ОСОБА_3. та ј частину будинку ОСОБА_4.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що власником Ѕ частини будинку був батько позивача - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Оскільки ОСОБА_2. не набула права власності на Ѕ частину будинку, то у міського голови не було підстав видавати розпорядження про передачу ОСОБА_2. у власність Ѕ частини будинку, а а відповідно у виконавчого комітету міської ради не було підстав видавати їй свідоцтво про право власності на Ѕ частину будинку.
Стверджує, що ОСОБА_2. безпідставно набула право власності на Ѕ частину будинку , а тому договір дарування нею ОСОБА_3. та ОСОБА_4. по ј частині в будинку є недійсним.
Рішенням Рівненського міського суду від 30 березня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. було відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Справа № 22-877/2009 р. Головуючий в 1-ій інст.: Цвіркун О.С. Категорія № 19.21 Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.
Не погодившись із рішенням , позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що місцевим судом не було враховано , що ОСОБА_2. на підставі договору дарування не набула право власності на Ѕ частину будинку , оскільки предмет договору фактично не був їй переданий дарувальником.
Стверджує , що при відсутності права власності на Ѕ частину будинку у ОСОБА_2. органи місцевого самоврядування не мали права видавати їй свідоцтво про право власності на цю частину будинку , а ОСОБА_2. не мала права дарувати частину будинку іншим особам.
Зазначає, що він є єдиним спадкоємцем першої черги на спадкове майно за законом, але прийняти спадщину не має можливості , через те, що спадкове майно незаконно перебуває у власності інших осіб.
Просить рішення Рівненського міського суду від 30 березня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Дослідивши докази у справі та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції ОСОБА_6 25 грудня 1969 року подарував ОСОБА_7. Ѕ частину незавершеного будівництвом житлового будинку, та господарських приміщень, які знаходилися в АДРЕСА_1 . ( а.с. 15-16)
Правомірність вказаного договору дарування сторонами в суді не оспорювалася.
24 серпня 1976 року будинок АДРЕСА_1 , який складався із двох квартир, було введено в експлуатацію ( а.с. 18-19).
19 березня 1997 року ОСОБА_6 подарував Ѕ частину цього ж будинку ОСОБА_5( а.с. 17)
Відповідно до ст. 243 ЦК УРСР ( 1963 р.) , який був чинним на момент укладення договору дарування, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.
Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.
Із зазначеного вбачається , що ОСОБА_6 25 грудня 1969 року подарував Ѕ частину будинку ОСОБА_2., а 19 березня 1997 року подарував Ѕ частину будинку ОСОБА_5і його право власності на цей будинок було припинене.
29 вересня 2008 року ОСОБА_2., будучи власником Ѕ частини будинку , подарувала ОСОБА_3. та ОСОБА_4. по ј частині цього будинку , тобто подарувала свою частку - Ѕ частину всього будинку.( а.с. 53)
Доводи апелянта про те , що договір дарування від 25 грудня 1969 року не може вважатися укладеним , оскільки ОСОБА_6 не передавав фактично ОСОБА_7. Ѕ частину будинку не спростовують рішення суду 1 інстанції , оскільки наявні в матеріалах справи докази вказують про передачу ОСОБА_6 Ѕ частини будинку ОСОБА_2.
Так, із листа Рівненського обласного БТІ від 13 березня 2008 року № 21911 вбачається, що ОСОБА_7. до 1993 року зареєструвала право власності на Ѕ частину будинку на підставі договору дарування від 25 грудня 1969 року ( а. с. 31).
15 квітня 1999 року Рівненська міська рада рішенням № 22 передала у власність ОСОБА_5 320 м. кв. та ОСОБА_2 280 м. кв. для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1( а.с. 58-62).
Окрім того , відповідно до рішення Рівненської міської ради від 15 квітня 1999 року земельна ділянка була поділена між ОСОБА_5та ОСОБА_2. ( а.с. 57).
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_5підтвердила , що ОСОБА_2. проживає у будинку АДРЕСА_1понад 30 років.
Зазначені докази свідчать про те, що Ѕ частину будинку була передана дарувальником ОСОБА_6 обдарованій ОСОБА_2.
За таких обставин суд 1 інстанції правомірно відмовив ОСОБА_1. у задоволенні позову.
Окрім того , свідоцтво про смерть вказує на те, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно ст.. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи , яка померла (спадкодавця ), до інших осіб ( спадкоємців).
Зазначена норма права вказує на те, що до спадкоємця можуть переходити лише ті права та обов»язки , які належали спадкодавцю.
Оскільки ОСОБА_6 на час смерті не був власником будинку АДРЕСА_1, то до його сина в порядку спадкування не переходять права та обов»язки щодо цього будинку.
Відповідно до ст.. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку , встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.
Зважаючи на те, що позивач не спадкував після смерті батька - ОСОБА_6. прав та обов»язків щодо будинку АДРЕСА_1, то реєстрація права власності за ОСОБА_2. права власності на Ѕ частину будинку та дарування нею своєї частини в будинку іншим особам не порушує прав , свобод чи інтересів позивача , а тому суд першої інстанції вірно відмовив позивачеві у задоволенні позову.
Враховуючи те, що рішення суду 1 інстанції було постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, то колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду 1 інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307 ст. 308 , ст.. 315 та 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 30 березня 2009 року - відхилити , а рішення суду - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду та рішення місцевого суду набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду і можуть бути оскаржені в касаційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Верховного Суду України касаційної скарги протягом двох місяців із дня набрання ними законної сили.
Головуючий :
Судді: