іменем України
28 травня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі
головуючого судді Полюховича О.І.,
суддів Коробова О.К., Міщенко О.А.,
з участю прокурора Павлюковець Т.В.,
захисника ОСОБА_2,
у відкритому судовому засіданні розглянула апеляцію прокурора Сандер Л.М. на постанову Здолбунівського районного суду від 17 квітня 2009 року
? про задоволення скарги ОСОБА_1і скасування постанови старшого слідчого прокуратури Здолбунівського району від 29 січня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо цієї особи за ознаками ч.1 ст. 366 та ч.1 ст. 382 КК України та
? про відмову в порушенні кримінальної справи.
Старший слідчий прокуратури Здолбунівського району порушуючи 29 січня 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 вказав, що він безпосередньо виявив ознаки злочину в діях ОСОБА_1, а саме, ознайомившись з актом державного виконавця від 21 березня 2007 року з неправдивими відомостями про знесення будівлі. Цей акт став підставою для закриття провадження по виконанню судового рішення. як в дійсності не було виконане.
В скарзі, з якою ОСОБА_1 звернулась до суду, вона стверджувала, що підстав для порушення справи не було, посилаючись на те, що
• в її обов'язки, як державного виконавця входило не фактичне знесення за рішенням суду будівель на зайнятій ділянці, а лише ознайомлення боржників про їх обов'язок знести вказані в рішенні будівлі.;
• неправильну оцінку слідчим висновку будівельно-технічної експертизи;
• що акт, складений нею не містить неправдивих відомостей, бо на місті прибудови до хліву, яку мали боржники знести за рішенням суду залишились лише будівельні матеріали;
• що рішення про закінчення виконавчого провадження не оскаржувалось до органів виконавчої служби і до суду;
• на невстановлення умислу на вчинення злочинів;
• на відсутність істотної шкоди від вчинених діянь.
Суд, задовольняючи скаргу ОСОБА_1, обґрунтував своє рішення :
• твердженням, що державний виконавець не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 382 КК України;
• внесення неправдивих відомостей державним виконавцем в складений нею "Акт" не породжувало, не змінювало і не припиняло певних правовідносин;
• Акт державного виконавця не був оформлений відповідно до вимог, встановлених "Інструкцією про порядок вчинення виконавчих дій" .
З посиланням на вказані доводи суд виклав свій висновок про те, що державний виконавець правомірно винесла постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі складеного нею акту про знесення прибудови до хліва за рішенням суду, попри те, що в дійсності такого знесення не відбулося.
В апеляції прокурора викладене прохання постанову судді Здолбунівського району скасувати і постановити ухвалу, якою в скарзі ОСОБА_1 відмовити. При цьому прокурор посилається на те, що
• не був задоволений відвід судді Шуляку А.С., який до призначення на посаду судді працював на посаді начальника Державної виконавчої служби у Здолбунівському районі, що у прокурора району викликало сумнів у об'єктивності судді при розгляду справи щодо працівника служби, яку він раніше оорчолював;
• за фактом невиконання судового рішення, переданого на виконання державному виконавцю та за фактом службового підроблення 22 вересня 2008 року заступником прокурора Здолбунівського району порушена кримінальна справа, а відмова суду в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за тим же фактом перешкоджає розслідуванню кримінальної справи, порушеної 22 вересня 2008 року;
• твердження суду, що державний виконавець не може бути суб'єктом злочину, передбаченого ст. 382 КК України, є помилковим;
• безпідставнним є твердження суду про невідповідність складеного держаним виконавцем Акту вимогам службової інструкції.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, яка підтримала апеляцію, прохання захисника адвоката ОСОБА_2 про відхилення апеляції, перевіривши матеріали судового провадження по скарзі та матеріали, на підставі яких порушувалась кримінальна справа, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи за скаргою ОСОБА_1, кримінальна справа про злочини, зазначені в постанові старшого слідчий прокуратури Здолбунівського району від 29 січня 2009 року, в дійсності розслідується з 22 вересня 2008 року. Порушення цієї кримінальної справи вдруге із зазначенням конкретної особи позбавлене процесуального сенсу і не відповідає положенням кримінально-процесуального законодавства. Кожна кримінальна справа за ознаками злочину, який має окрему кваліфікацію, порушується один раз. За ч.1 ст.113 КПК України значення цієї процесуальної дії полягає в тому, що з цього часу починає провадитись досудове слідство. Ніякої необхідності ще раз порушувати кримінальну справу, яка вже розслідується нема необхідності. За роз'ясненням п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 27 грудня 1985 року «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ» (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.1993 р; N 3 від 13.01.1995р.; N 12 від 03.12.1997р. 30.05.08 р.) при порушенні справи за фактом вчинення злочину і пізнішому з'ясуванні осіб, які його вчинили, додаткового порушення справи щодо кожної із них не вимагається.
Однак суд скасував постанову слідчого про порушення кримінальної справи щодо Рудчик Н.В не з тих міркувань, що вона є зайвою, а з інших мотивів, безпідставно стверджуючи про відсутність ознак злочину в діях, які розслідуються слідчим. Відмова судом в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 366 та ч.1 ст. 382 КК України, перешкоджає розслідуванню кримінальної справи, законність порушення якої підтверджена постановою Здолбунівського районного суду від 10 лютого 2009 року. Посилання на це в апеляції прокурора заслуговує на увагу.
Не відповідає закону твердження суду про те, що державний виконавець не може бути суб'єктом злочинів, передбачених частинами статті 382 КК України.
Надуманим є твердження суду про те, що порушення державним виконавцем вимог службової Інструкції при внесенні в службовий документ неправдивих відомостей у всіх випадках виключає кримінальну відповідальність за вчинене.
Очевидно помилковим є твердження суду, що внесення державним виконавцем неправдивих відомостей в Акт, на підставі якого потім закривається виконавче провадження, не породжує, не змінює і не припиняє певних правовідносин.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що постанова судді від 17 квітня 2009 року ухвалена з істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства, а викладені в ній обставини не відповідають фактичним даним. З погляду на це, постанова підлягає скасуванню на підставі пунктів 2, 3 ч.1 ст. 367 КПК України.
В задоволенні скарги ОСОБА_1. про скасування постанови про порушення щодо неї кримінальної справи колегія суддів вважає за необхідне відмовити. Кримінальна справа має розслідуватись, як порушена заступником прокурора району 22 вересня 2008 року. За наявності підстав має бути пред'явлене обвинувачення конкретній особі, в діях якої слідчим будуть встановлені дані про склад злочину. Винна ця особа чи ні, є в її діях склад злочину чи він відсутній, буде встановлено судом при розгляді справи по суті, якщо справа з обвинувальним висновком буде направлена до суду, а не закрита слідчим чи прокурором.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів
Апеляцію прокурора Ткачука В.В. задовольнити частково.
Скасувати постанову Здолбунівського районного суду від 17 квітня 2009 року про задоволення скарги ОСОБА_1 і скасування постанови старшого слідчого прокуратури Здолбунівського району від 29 січня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо цієї особи за ознаками ч.1 ст. 366 та ч.1 ст. 382 КК України та про відмову в порушенні кримінальної справи.
Скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого прокуратури Здолбунівського району від 29 січня 2009 року про порушення щодо неї кримінальної справи залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.І. Полюхович
судді
О.К.Коробов О.А.Міщенко