15 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів:
Барсукової В.М., Балюка М.І., Григор'євої Л.І., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу земельної ділянки, державного акта на право власності на землю та витребування земельної ділянки,
У лютому 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) належала земельна ділянка площею 3,07 умовних кадастрових гектарів із земель, переданих у колективну власність КСП Агрофірма «Рубежівська», що складалася із трьох видів сільськогосподарських угідь: ріллі, пойми та багаторічних насаджень.
У лютому 2005 року ним була видана довіреність на ім'я ОСОБА_2, якою він уповноважив останнього приватизувати зазначену земельну ділянку, отримати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та продати чи обміняти земельну ділянку.
6 липня 2005 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на його ім'я, у якому цільове призначення земельної ділянки є ведення особистого селянського господарства. 11 липня 2005 року ним з ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.
17 серпня 2005 року він (позивач) скасував довіреність, видану на ім'я ОСОБА_2.
Посилаючись на те, що він не уповноважував ОСОБА_2. на зміну цільового призначення земельної ділянки, що укладення договорів про відчуження земельних часток (паїв) на час видачі ним довіреності та укладення договору купівлі-продажу були заборонені законодавством, ОСОБА_1 просив визнати недійсними довіреність, договір купівлі-продажу земельної ділянки, державний акт на право власності на землю та витребувати земельну ділянку з володіння ОСОБА_3
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
В.М. Барсукова
М.І. Балюк
Л.І. Григор'єва