головуючого, судді
Редьки А.І.
суддів за участю прокурора
Пивовара В.Ф. та Лавренюка М.Ю. Саленка І.В.
розглянувши в судовому засіданні 16 квітня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 5 грудня 2007 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
не маючу судимості,
за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі,
установила:
Суд визнав ОСОБА_1 винуватою в тому, що вона 11 квітня 2007 року в себе дома намагалася з особистих неприязних стосунків убити ОСОБА_2 Заставши напівоголену потерпілу у себе на ліжку та почувши від неї образи і не бажання покинути чуже приміщення, ОСОБА_1 схопила ножа і тричі вдарила її в живіт та один раз у спину. Смерть потерпілої не настала завдяки вчасно наданій медичній допомозі.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2008 року вирок змінено, виключено з його вступної частини вказівку суду на судимість ОСОБА_1 вироком від 20 вересня 2000 року. У решті вирок залишено без зміни.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора щодо відмови в задоволенні касаційної скарги засудженої та залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Визнаючи ОСОБА_1 винуватою у зазначеному злочині, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що потерпілій було нанесено чотири удари в життєво важливі органи - живіт і поясницю, а смерть останньої не настала тільки тому, що їй було надано своєчасну медичну допомогу. Разом із тим, суд не добув доказів, які б давали підстави стверджувати, що ОСОБА_1 мала прямий умисел на умисне вбивство потерпілої. Таких даних у вироку немає, проте апеляційний суд на це уваги не звернув.
Приймаючи рішення про спрямованість умислу винуватої особи, суд має виходити з сукупності всіх обставин вчиненого злочину. Він повинен ураховувати не тільки засоби, за допомогою яких було нанесено тілесні ушкодження, а й взаємостосунки винуватої з потерпілою, які передували злочину, характер дій винуватої під час злочину і після цього, причини припинення злочинних діянь.
Як стверджувала під час досудового слідства і в судовому засіданні ОСОБА_1, вона не заперечує факт заподіяння ножових поранень потерпілій, але незмінно підтверджувала, що вбивати свою знайому не хотіла. Вона не могла стерпіти поведінки нетверезої Ткаченко, яка в присутності чужого чоловіка, напівоголеною знаходилась на її ліжку, при цьому ображала і відмовлялась вийти з хати. ОСОБА_1 незмінно стверджувала, що як тільки вдарила потерпілу ножем, тут же побігла до магазину, викликала швидку допомогу і, схопивши поранену потерпілу на руки, винесла її до машини швидкої допомоги, оскільки не хотіла смерті.
Зазначені обставини не були спростовані в судовому засіданні. Їх підтвердив очевидець цієї події свідок ОСОБА_3 Інші дані, які б свідчили про намір ОСОБА_1 вбити потерпілу, у матеріалах справи відсутні.
Отже, обставини злочину свідчать, що ОСОБА_1, наносячи потерпілій удари ножем у живіт, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала можливість настання її смерті, але ставилась до цього та інших можливих наслідків байдуже.
У такому разі колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 вчинила зазначений злочин з непрямим умислом. Тому її дії не можна розцінювати як замах на вбивство, а належить кваліфікувати за їх наслідками - заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження. Звідси судові рішення підлягають зміні, а дії ОСОБА_1 - перекваліфікації з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 5 грудня 2007 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 із ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК України і призначити їй за цим законом із застосуванням ст. 69 КК України три роки позбавлення волі.
Судді:
Пивовар В.Ф. Редька А.І. Лавренюк М.Ю.